Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор
Головне – не колір кішки, головне – щоб вона ловила мишей
Є багато питань, які турбують українське суспільство. Проте на сьогодні найактуальніші – це вибори до органів місцевої влади і політична корупція як складова цих виборів. Не вдаючись у політичні оцінки, я би хотів порекомендувати деякі механізми захисту свого голосу в цьому процесі.
Переверну ці події навпаки й зверну увагу, що корупція – це закономірний стан розвитку будь-якого суспільства. Питання – в якості корупції. І боротьба з нею визначається не стільки правоохоронними органами, скільки станом ефективного управління. Значення слова корупція – “псування, гниль”. Корупція – це гниль суспільного організму, яка відображається на управлінні державою. Існує політична корупція – коли ми за гроші потрапляємо у виборчі списки або рекомендуємо туди людей, які не варті того, щоб бути представленими у владі через соціальний ліфт у вигляді виборів до органів місцевого самоврядування.
Чому важливі органи місцевої влади? Справа в тому, що там на сьогодні в контексті реформи децентралізації будуть концентруватися фінансові, адміністративні та кадрові ресурси. Розподіл грошей завжди хвилював борців з корупцією – незалежно від того, чи то вони в лапках, чи то поза лапками. У зв'язку з цим дуже вигідно і дуже важливо визначитись: кого і що ми обираємо? Треба розуміти, що ми обираємо наше реальне життя, адже місцеві органи влади – це гаряча вода, платіжки, дороги, школа, медицина і багато іншого, – ті речі, які й визначають функціональність держави.
Тому, перша порада: ніколи не довіряйте телевізору, або холодильнику, або інтернет-мережі. Завжди перевіряйте інформацію, не користуйтеся інформацією з одного джерела, не станьте частиною інформаційної помийки, що існує на сьогодні. Перевіряйте інформацію з різних джерел, спілкуйтеся з тими людьми, що знають кандидатів, які балотуються до місцевих органів влади, і обов'язково шукайте наслідки їхньої попередньої професійної діяльності – у тих галузях, де вони реалізовувалися, або в тих галузях, де вони збираються реалізовуватись. Знайомтеся з їхніми близькими друзями, опонентами, – майте на руках аргументи для вибору.
Друге. Обов'язково дивіться декларації кандидатів, якщо вони були державними службовцями, і звіряйте з тією інформацією, яка існує на практиці. Третє. З’ясовуйте, чи є в них родичі за кордоном, і якщо такі родичі є, – дивіться, чи мають вони громадянство інших держав або є громадянами України. Четверте. Аналізуйте обіцянки кандидатів: чи вони взагалі обіцяють вас любити, чи обіцяють змінити життя на краще у вигляді реальних, конкретних дій. Ще раз повторюю: йдеться про освіту, охорону здоров'я, комунальні, адміністративні послуги, і що дуже важливо – інфраструктурні зміни. Все інше – це до інших. І п’яте, щодо ідеології.
Головне – не колір кішки, головне, щоб вона ловила мишей. І якщо кандидат хоче просто сидіти на своєму місці, якщо не пропонує змін на краще для вас і вашої сім'ї, то йому варто йти в інші органи представницької влади, а не балотуватись на місцевих виборах.
