професор, д.філ.н.
У статті розглядається
роль суспільних дисциплін у формуванні світоглядних орієнтирів, світоглядних
переконань майбутнього спеціаліста. Визначено проблеми й пріоритети освітнього
процесу.
Ключові слова: світоглядні орієнтири,
світоглядні переконання.
Вступ. В процесі реформування освіти досить багато
уваги приділяється вирішенню різних проблем реформування педагогічних практик.
Не применшуючи їх роль і значення важливо відзначити пріоритетність у цьому
процесі повинно належати формуванню світоглядних орієнтирів молодого покоління,
задля, у першу чергу, розуміння закономірностей соціального процесу щодо
розвитку суспільства, оскільки це забезпечить людині можливість об’єктивно
оцінити себе, навколишнє буття і визначити своє місце у ньому. Світоглядні пріоритети,
системність мислення та раціональність сприйняття навколишнього буття є
необхідною складовою виховного процесу й формування громадянина з активною життєвою
позицією.
Мета статті – розглянути особливості освітнього процесу його
пріоритети щодо формування наукового, системного мислення.
Світоглядні орієнтири. Однією із найважливіших складових освітнього
процесу є виховання й формування наукового світогляду молодого покоління, що
забезпечить виробленню твердих світоглядних переконань громадянина з активною
життєвою позицією, щодо соціального буття, національних пріоритетів. Нинішні
практики навчального процесу містять різні проблеми, зокрема організаційно-законодавчі:
- в Україні є надлишкова і недостатньо збалансована з потребами суспільства та ринку праці кількість напрямів (76) і спеціальностей (584), за якими готують фахівців з вищою освітою. У кращих же світових системах вищої освіти їх як мінімум удвічі менше, вони укрупнені й більш універсальні;
- має місце недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня;
- не зменшується розрив між освітянами і роботодавцями, між сферою освіти і ринком праці;
- сектор вищої освіти не бере на себе роль лідера у проведенні передових наукових досліджень, які є основою елітної університетської підготовки;
- рівень автономії вищих навчальних закладів значно нижчий від середньоєвропейського, зокрема, у питаннях фінансової самостійності, структури і обсягів підготовки фахівців із вищою освітою у цьому питанні новий закон передбачає прогрес, якщо врахувати нове законодавство.
Організаційно-педагогічні
та світоглядні практики:
- У освітньому процесі, як за правило, стало «модним» проводити постійні реформи та «впроваджувати нові методи удосконалення навчального процесу». Якщо взяти період, для нас відомий із 80-х років минулого століття, то ставилися також різні завдання перед педагогами, у тому числі щодо «комуністичного» виховання молоді, і на диво, учителі й викладачі у своїх звітах «успішно» його виконували. Були й інші подібного плану реформи в освіті і, як бачимо, до якого кінцевого результату усе це призвело. На жаль, подібного роду реформи передбачають як мету наслідування європейських традицій, які у значній мірі, як правило, не є найкращими, про це свідчить світоглядний рівень громадян окремих європейських країн.
- Водночас, нині стало надзвичайно «модним» в освітньому процесі проводити подібного роду реформи репрезентовані «зверху», де педагоги знову у «рядах перших реформаторів», «не осмислюючи і не обґрунтовуючи», з наукової практики, доцільність введення Болонського процесу у «нашому розумінні й виконанні» (де ми в окремих випадках «успішно як колективізацію у 30-і роки минулого століття» проводимо, звітуємось), і основний акцент зорієнтовано не на викладача як практика й не на світоглядну й практичну складову під час навчання, що у першу чергу формує компетентності фахівця, а на використання комп’ютерів, інформаційних технологій, активне поширення дистанційного навчання тощо.
- Стало не виправданою «панацеєю» на всі випадки навчального процесу використання інформаційних комп’ютерних технологій, а відповідно і технологій його супроводу й оцінювання, зокрема, за допомогою «тестів» майже з всіх предметів. Комунікуючи із професором Болонського університету, який викладає предмет «менеджмент» на запитання як у Вас проводиться тестування, він коротко відповів - «Як менедменту (виконавця управлінських рішень) можна навчити по тестах» (Як менеджера можна оцінювати за допомогою тестів? Управлінські рішення – це творчий процес, який передбачає багато різноманітних шляхів вирішення управлінської проблеми, правильність яких підтверджується виключно практикою), а як можна навчити філософії, логіки, релігієзнавства, політології та й інших багатьох предметів.
З іншого боку, означене свідчить про практику мінімізації в навчальному
процесі кращих традицій, які існують у національній освітянській системі, із-за
того, що на думку окремих керівників стало «не модним», використання книги як ґрунтовного
і системного першоджерела. Ми помиляємось, коли розуміємо, що із появою
інформаційних технологій - книги, як джерело знань, втратять своє значення. І
коли із вітчизняних та й міжнародних управлінських структур пропонуються
«безкоштовні комп’ютерні програми» щодо отримання й передачі знань, то це не
просто безкоштовно, це лише сьогодні безкоштовно, а завтра, щоб отримати студенту
або ж викладачу, той або інший інформаційний доступ необхідно платити і великі
кошти. Для прикладу, у практиці Чеських університетів успішно поєднується
обидва шляхи отримання знань, але перевага надається першоджерелу «БОГИНІ –
КНИЗІ», або ж роздрукованому першоджерелу з інформаційних джерел. Перевага і
розуміння того, що робота з першоджерелом «БОГИНЕЮ- КНИГОЮ» це робота із системним
знанням, і коли до нього добавити практику, на чому побудовано принципи
Болонської освіти, то ми сформуємо висококваліфікованих фахівців своєї справи.
Щоб зрозуміти хибність сучасного розуміння окремими керівниками і написаними
дисертаціями із педагогіки щодо того, що першоджерело БОГИНЯ книга втрачає своє
значення, то відомо що із інформатизацією європейського суспільства не
перестали бути необхідні такі традиційні джерела інформації як газети, журнали не кажучи уже про книги.
Водночас, ми призабули, а педагоги, у першу чергу, мають пам’ятати й
розуміти, що масова інформатизація навчального процесу може призвести до
непередбачуваних наслідків як для учня, так і студента й майбутнього фахівця, в
тому числі й проявитися небезпекою щодо формування стійких світоглядних
орієнтирів громадянина, оскільки як зазначають сучасні науковці, під час такого
процесу отримання знань відбувається «ІРРАЦІОНАЛІЗАЦІЯ» реального «СОЦІАЛЬНОГО»
процесу. Випускник реально, дуже часто, не може мислити й оцінювати різні сфери
людського буття, зокрема й політичного. Як приклад, це приводить до маніпулятивних
впливів, що стає можливим із-за ірраціонального мислення, відсутності у людини
твердих світоглядних переконань. Все це може призводити до появи різних аномальних
вчинків, дій, зокрема, для прикладу, поява такої поведінкової аномії у
соціальному процесі як «тітушки» тощо. Саме вони в Криму, Донеччині, Луганщині,
при повернені на місця, озброювалися, а певна частина громадян, не оцінюючи «соціальну
й політичну реальність», й відповідно й небезпеки у своїх гаслах призивала
Росію, хоч і більшість їх (66%), як показували соціологічні дослідження, стверджували
що хочуть жити в Україні.
Відомо, що вихована людина на суто інформаційних технологіях, без глибокої
бази гуманітарної складової у навчальному процесі (особливо комплексу
філософських дисциплін), досить легко
піддається різним маніпулятивним впливам, зокрема й політичним. Оскільки, у
процесі складеної системи освіти, великому впливу піддається когнітивна сфера,
яка зв’язана із діяльністю пізнавальних процесів, і особистістю студента.
З іншого боку, робота з комп’ютером діє практично на всі основні психічні
явища: відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, характер, здібності тощо. У
попередні, не такі далекі часи, приведені особистісні складові формувалися
ціленаправлено, з вказуванням на психолого-педагогічні особливості їх
використання. Нині в силу новизни проблеми, неможливе достатньо повне розуміння
наслідків впливу інформаційних
технологій на особистість сучасних «розвиваючих програм», у тому числі з
указуванням на психолого-педагогічні особливості їх використання.
На всіх рівнях освіти необхідна наявність гуманітарних компонентів. Суть чого
не в засвоєнні готового знання, отриманого з гуманітарних наук, а у формуванні
особливого світорозуміння. Перифразуючи стародавніх греків, проста сукупність
знань розуму не навчає – необхідне формування і зміна світогляду від буденного
до наукового. Зрозуміло, гуманітарні дисципліни, які викладаються, повинні
давати і позитивні знання, але в цьому змісті вони не відрізняються принципово
від дисциплін природничо-наукового циклу, але не в цьому їхнє головне завдання
(Павловський М., 2001, с.25).
Поєднання гуманітарних компонентів з природничими дисциплінами полягає
насамперед у розумінні того, що природничі науки - елементи загальнолюдської
культури. Саме усвідомлення останнього дозволить студентові більш зацікавлено
ставитися до тієї чи іншої дисципліни. А
оскільки джерелом гуманітарної інформації є текст, то як школа, так і ВУЗ
повинні, насамперед, формувати навички користування текстом. Для цього
необхідна якісна мовна підготовка в галузі як рідної, так й іноземної мови. Нині
якби школа реально взяла на себе завдання навчанню мов, то не потрібно було б,
як це відбувається тепер, витрачати величезний час на їх засвоєння у ВНЗ, і
можливо, не так би гостро постала ця проблема свого часу у Криму – де було лише
декілька україномовних шкіл, а також на Сході України (наприклад у Слов'янску в
центральній бібліотеці не було жодної книги написаної українською мовою).
Щодо якісного вивчення іноземних мов необхідно звернутися до практики як
минулого, так і сучасного, що міститься у Європейській традиції окремих країн.
Так, з практики нашого минулого коли у листі до Г. Сковороди звернувся його учень
із питанням як вивчити грецьку мову, відповідь була короткою – необхідно їхати
у грецькі поселення, тобто вивчати
мову у середовищі. Нині багаторівнева європейська система освіти у багатьох
країнах передбачає, у переважній більшості, проживання, учня, студента, певний
час на території країни носія мови. Зокрема, подібна практика відпрацьована,
щодо вивчення іноземними студентами української мови, коли у вони на протязі декількох
місяців проживають на Україні.
А тому, в сучасних умовах, інформаційна революція вимагає від учителя
постійного оновлення знань, в основі яких інтеграція науки й педагогічної
освіти, що мається на увазі, коли говориться за останнє, необхідно розуміти педагогічну
практику МАКАРЕНКА, що головним у цьому процесі було ВИХОВАННЯ розвиненої
особистості з гуманістичними поведінковими цінностями. У навчальному процесі
має стати головним виховний процес, досягнення якого може стати ефективним при
наданні фахівцю фундаментальних знань. Знань не ірраціонального сприйняття, а
раціонального. Раціональне передбачає викладання і освоєння навчальних
предметів через їх практичне оволодіння чого реально вимагає Болонська система
освіти (далеко не комп’ютерна) – лабораторії, досліди, експерименти - ось що
повинно стати основним. Для прикладу, Альфред Нобель не закінчував Вищий
навчальний заклад. Як його, так і його батьків мало цікавив диплом про освіту,
але він дуже добре знав філософію, історію. А знання з хімії, отримані ним у
лабораторії від відомого російського професора М. Зініна у Петербурзі, йому
стали в пригоді при відкриттях, оскільки у пізнавальному процесі він значне
місце надавав філософському мисленню й практичному експерименту (Очкурова О.
В., Щербак Г. В. Иовлева Т. В., 2009).
Отже, особливе місце в освітньому процесі належить засвоєнню фундаментальних
гуманітарних наук. Для прикладу, їх викладання вимагає від навчальних програм
не мінімізації аудиторних годин (лекції, семінари) у Вищих навчальних закладах,
а розширення. Так, для прикладу, коли б не філософія орієнтована на знання
природничих наук, якою предки займалися все життя, любов до мудрості, то не
було б відомих фундаторів природних наук, та й науки не виникли. Сучасне
наукове мислення не відбулося б без фундаменталізму філософії й природничих
знань Аристотеля, середньовічної
філософії та філософії Нового часу (філософія
Френсіса Бекона, який висловив відому думку «знання - сила) і знаменитої
Німецької класичної філософії. Нинішня система освіти мінімізує навчальний
процес щодо гуманітарної складової, коли на реальне викладання тільки філософії
виділяється аудиторних близько 20 годин із 108. Тут необхідно зрозуміти, що без
прочитання першоджерел знаменитих філософів, їх системного опрацювання (конспектування),
яке не можливе через практику філософських студій, вдумливого переосмислення
світоглядних концептів розвитку історії людства мінімізують формування фахівців,
які мають тверді світоглядні переконання, вільно, творчо і системно мислять,
можуть передбачити соціальне майбутнє, із світоглядом яких важко проводити
маніпулятивні дії як політичного, так і соціального характеру тощо. Подібні
ризики існують від зменшення кількості аудиторних годин інших предметів
подібного спрямування (як релігієзнавство, політологія, соціологія, етика,
естетика, логіка, історія, культурологія тощо). Нині помітною є загальна
тенденція щодо скорочення аудиторний годин, вона торкається всіх дисциплін, й є
вагомим чинником значного зниження якості їх освоєння і в цілому якості освіти.
Так, для прикладу, логіка в усі періоди соціального розвитку, з античного часу
до початку ХХ століття викладалася як головний предмет на протязі року, майже в
усіх навчальних закладах. Можливо це один із аргументів, який пояснює, чому люди,
які отримали знання до революції 1917 року, а на Волині до 40-х років минулого
сторіччя, як правило, були вихованими громадянами, відомими фахівцями своєї справи, визначними
науковцями, дослідниками й патріотами, з високими світоглядними орієнтирами.
Повертаючись до ролі філософії у формуванні світогляду науковця, дослідника,
слід привести приклад із історії. Відомо, що Альберт Ейнштейн не отримавши у
Німеччині, документ про закінчення гімназії (тобто він її не закінчив, отримав
освіту у Швейцарії), водночас, із часом став визначним науковцем, лауреатом
Нобелівської премії. Як описується у його автобіографічному описі, зміна у його
світогляді щодо теорії відносності, стала можливою тільки після прочитання праці
І. Канта «Критика чистого розуму». Отже, на викладання предмету «філософія»
повинно бути значно збільшено кількість аудиторних годин, що забезпечить
формування високоосвічених фахівців з твердими світоглядними переконаннями. Оскільки,
повертаючись до Канта, існує філософія як особлива наука про останні цілі
людського розуму, що виявляє значення для людини всіх інших видів знання. Тут
вона виступає як філософська мудрість. Філософ, що прагне такої мудрості,
повинен осягати знання, воно може сприяти досягненню вищих цілей людини і
людства. Кант формулює основні запитання, на які повинна відповідати філософія:
що я можу знати? що я повинен робити? на що я можу сподіватися? що таке людина?
Одним із перспективних шляхів оновлення вищої освіти є створення навчально-науково-виробничих
комплексів з інноваційною складовою. Об’єднання різних установ навколо ВНЗ ІІІ-ІУ
рівня акредитації в Україні сприяє створенню університетських регіональних
округів. Це дасть можливість сформувати потужні регіональні та дослідницькі
університетські центри, в яких буде зосереджено високий методичний,
науково-педагогічний і виховний потенціал, а також вирішити проблеми якісного
кадрового забезпечення навчального процесу, провести якісний моніторинг вищої
освіти в державі та забезпечити належну якість організації навчального процесу,
наукової діяльності та якості вищої освіти тощо.
Ґрунтовне забезпечення навчального процесу в історичних реаліях минулого
гуманітарної складової, коли існували благодатні можливості щодо реалізації
потенціалу талановитої молоді призводять до формування активної життєвої
позиції громадянина. У цьому відношенні особливі умови створювали в минулому сторіччі
найперше країни Центральної і Західної Європи, США, Японія, СРСР, Австралія,
Китай. Так, диво німецької та англо-американської промисловості між першою і
другою світовими війнами пояснюється масовим розвитком технічних училищ,
невгамовним попитом на винаходи і їх високою престижністю. Дух благовійності
перед наукою, був присутній і на теренах колишнього Радянського Союзу. Великий
американський фізик «батько» ядерної бомби Е. Теллер знав, коли писав у 60-і
роки: через десять років кращих вчених світу доведеться шукати в Росії, тому що
в СРСР, на його думку, освіта й наука – майже релігія. Звичайно, вчений не зміг
передбачити того, що із-за втрати наукових світоглядних пріоритетів, як
наслідок - руйнівних соціальних процесів через якихось 30 років у знаменитому
ЦАГІ – Центральному аеродинамічному інституті ім. Жуковського (де «будували» літаки
і ракети) будуть сушити на продаж пиломатеріали. Це свідчить що втрати у
світоглядних (філософських) пріоритетах приводять до втрат у всіх сферах
соціального буття (Саух П. Ю., 2009, С. 89).
Розвиток багаторівневої освіти і ступеневої підготовки кадрів збільшує можливості
для отримання і продовження освіти різними соціальними верствами населення,
прискорює адаптацію студентів до нового освітнього середовища, а відповідно й
соціалізації громадянина. При інтеграції систем освіти (середньої, професійної,
вищої) виникає соціально-економічний ефект, який зумовлює зростання
популярності й кількості інтегрованих навчальних закладів. Необхідно пам’ятати,
що висока якість навчання – це досягнення попередньої епохи, попередньої
системи влади, попереднього покоління. Водночас участь системи вищої освіти
України в болонських перетвореннях має бути спрямована не лише на її розвиток і
набуття нових якісних ознак, а на збереження кращих національних традицій, про
що турбуються країни Євросоюзу.
Орієнтація на
Болонський процес повинна передбачати:
- раціональну та доцільну перебудову, яка не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства.
- освіта має бути орієнтованою на формування світоглядних пріоритетів громадянина, фахову підготовку і розвиватися в гармонійному взаємозв’язку із суспільством в цілому, беручи на себе роль його провідника.
- створення умов для високої мобільності студентів і викладачів в Україні та за її межами, узгодження вітчизняних наукових ступенів з європейськими, створення дієвої системи отримання освіти протягом усього життя.
Основними
напрямами реформування вищої освіти є:
1. Фундаменталізація вищої освіти з акцентуванням на гуманітарну складову й
особливо філософську;
2. Впровадження корпоративних програм (навчання у вищій школі поєднується з
працею у фірмах чи компаніях);
3. Широке залучення молоді до актуальних проблем науки;
4. Удосконалення якості вищої освіти; підвищення інтересу до проблем
талановитої молоді;
5. Навчання за кордоном;
6. З метою підвищення інтересу до самопідготовки, відповідна оплата праці і
мінімізація педагогічного.
На шляху перетворень української системи освіти необхідні
такі кроки:
- держава має сформувати стратегію пріоритетного науково-технологічного розвитку у вигляді національних програм на основі залучення вітчизняного виробництва, науки, освіти і бізнесу в єдиному монолітному комплексі.
- необхідно усунути значні структурні невідповідності між потребами економіки та обсягами і структурою підготовки та перепідготовки фахівців через стратегічне планування розвитку пріоритетних галузей економіки і їх збалансованого кадрового забезпечення.
- комплексне вдосконалення чотирьох головних ланок освіти: професійно-технічної, спеціально-технічної, вищої і післядипломної. Адаптація національної системи вищої освіти до потреб суспільства і ринку праці.
- визнання ролі університетів, академій, інститутів як ключових інституцій суспільства, що мають присвятити себе пошуку і поширенню найновіших об`єктивних знань, надаючи суспільству інтелектуальні орієнтири.
- створення сучасної інформаційної інфраструктури освіти та науки з її підключенням до європейських комп`ютерних мереж та інформаційних ресурсів як допоміжної а не основної у освітянській системі, дієве наукове і технологічне співробітництво з практикою в усіх сферах соціального буття.
- важливе завдання реформування системи вищої освіти України – це її адаптація до ринку праці, що змінюється в умовах перехідної економіки.
- для пристосування існуючої системи освіти до потреб суспільства та ринку праці доцільно створити навчально-наукові виробничі комплекси при вищих навчальних закладах, окремі складові яких уже існують при всіх національних університетах і забезпечують безперервну освіту. Такі комплекси мають здійснювати довузівську підготовку, навчання для здобуття вищої освіти, післядипломне навчання.
Висновки. Стратегії освітянського процесу щодо
формування висококваліфікованих фахівців тісно пов'язані із гуманітарною
складовою на всіх рівнях навчання. Їх формування у значній мірі залежить від наповнюваності
навчального процесу предметами гуманітарного спрямування, що є необхідною
складовою формування соціально активної особистості.
Література
- Головатий М. Ф. Людина і політика / Микола Головатий. – К.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2012. – 352 с.
- Очкурова О. Ю., Щербак Г. В., Иовлева Т. В. 50 гениев, которые изменили мир / О. Ю. Очкурова, Г. В. Щербак, Т. В. Иовлева. – Харьков : Фолио, 2009. – 510 с.
- Павловський М. А. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ (економіка, політологія, соціологія). – К.Ж Техніка, 2001. – 312 с.
- Саух П. Ю. ХХ століття. Підсумки / П. Ю. Саух. – Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – К.: «МП Леся», 2009. – 284 с.
Н. Н. Стадник
ОТДЕЛЬНЫЕ МЫСЛИ
КАСАТЕЛЬНО ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА: ТОЧКА ЗРЕНИЯ НА ПРОБЛЕМУ
В работе рассматривается роль общественных дисциплин относительно
формирования мировоззренческих ориентиров, мировоззренческих убеждений будущего
поколения. Определены проблемы и приоритеты образовательного процесса.
Ключевые слова: мировозренческие
ориентиры, мировозренческие убеждения.
