С.О.Телешун
Визначальною для політика є не боротьба за владу, а потреба у відновленні дієздатності Української державиПитання політичної та адміністративної відповідальності за те, що відбувається в державі, значною мірою хвилює всіх людей.
І зараз необхідно нагадати політикам значення цього слова, адже “політика” – це не лише боротьба за владу. Насамперед значення слова “політика” – це управління і вміння формувати програми втручання, які орієнтовані на зміну якості державних інститутів, зорієнтованих на покращення життя громадян. Тих людей, які вміють формувати програми, здатні покращувати життя, називають державними діячами. Всіх інших, які живуть від виборів до виборів і зорієнтовані на демагогію боротьби за владу, – називають “політиками”.
Ключова проблема сьогодні: відновлення ефективності управління державними інститутами в Україні, створення конкурентного середовища між цими інститутами, підбір кадрів. Не тільки оперативного характеру. Це також боротьба з сучасними викликами: пандеміями, війнами, соціальними і стихійними лихами. Нам необхідне створення інститутів, які можуть системно працювати на державу: від трьох до п’яти років, п’ятнадцяти – двадцяти років, і до п’ятдесяти – в перспективі. Це не тільки оперативний підхід у вирішенні поточних проблем держави або “чорних лебедів” публічного управління, це і стратегія, яка проходить через людські долі у вигляді очікувань, побажань і соціальних результатів.
На жаль, в українській політиці – надмірно високий відсоток цинізму заради прибутку. А для ефективного розвитку держави необхідна постійна взаємна відповідальність трьох суб'єктів – суспільства, держави, громадянина і політичного класу.
Бо, що таке держава? Держава – це політично організований народ (нація, суспільство), що здійснює суверенну волю більшості з повагою до меншості, і забезпечує свої національні інтереси на власній, історично визначеній території за допомогою інститутів політичної влади.
Це також створені державними діячами програми втручання, які змінюють і ведуть за собою цей народ, та енергія ефективних змін по відношенню як до внутрішніх, так і до зовнішніх партнерів. Тоді люди зацікавлені захищати цю територію, реалізовуватись на ній і платити податки. Якщо ж люди не пов’язують з державою своє майбутнє – то такий державний проєект не завжди є конкурентним.
А хто ж виробляє, декларує ці програми? Хто несе за них відповідальність – політичного, юридичного і адміністративного характеру?
Перше. Це особи, які остаточно ухвалюють рішення в процесі вироблення політики. Це – органи влади, обрані та призначені посадовці. Як громадяни можуть на них впливати? Переобирати, не переобирати і притягувати до політичної відповідальності у вигляді відкидання на маргінес, після чого цим людям не можна надавати владні повноваження.
Друге. Це особи, які беруть участь у підготовці рішень: адміністративний апарат, органи влади, експерти, аналітики, консультанти, дослідники. Цих людей можна притягати до адміністративної, кримінальної відповідальності, або ж до, так би мовити, інформаційної відповідальності, показуючи їхній непрофесіоналізм і нецільове використання ресурсів.
Третє. Це групи інтересів, групи тиску, політичні партії, організації, громадянське суспільство, олігархічні групи впливу, кримінальні групи, лобістські групи, зовнішні партнери – незалежно, чи то захід, чи то схід. Наголошую: ми не є колоніальною державою, ми не потребуємо політико-бізнесових сутенерів різного ґатунку, а потребуємо партнерів, які можуть бути нашими стратегічними партнерами і які мають, разом з нами реалізуючи свої власні інтереси, поважати наші національні інтереси і народ України. Притягнення цієї групи до відповідальності можливе виключно через публічну сферу: через засоби масової інформації, через громадські організації, через активістів.
І остання, четверта, категорія, – це заінтересовані сторони, які включають цілий спектр інституцій, що представляють владу, бізнес, громадянське суспільство і всіх тих, хто цікавиться державою. Відповідальність цієї категорії можлива через прозорий інформаційно-правовий контроль громадян за публічними, корпоративними і латентними інтересами заінтересованих сторін.
Та головне на сьогодні – це розуміння політичним класом, політичним істеблішментом, громадянами України, що визначальною є не боротьба за владу, хоч вона і є складовою політики, а потреба у відновленні дієздатності Української держави. Сьогодні є потреба в консолідації українського суспільства, створенні конкурентного середовища, яке дозволить повернутися до корінного, первісного розуміння політики як ефективного управління – для власних громадян, для власного майбутнього і конкуренції, яка створить поле для майбутніх поколінь і не осоромить наших пращурів.
