9 червня 2016 року в Національній академії відбувся науково-методологічний семінар на тему: «Багатство нації: сутність, джерела, державні механізми примноження та ефективного використання» приурочений до 240-річчя праці А. Сміта «Дослідження про природу та причини багатства націй» і 80-річчя праці Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотку і грошей». Захід організований Національною академією спільно з ВГО «Інститут досліджень економіки і суспільства 21 століття» та Українським громадським об’єднанням міжвідомчих комунікацій у сфері охорони навколишнього природного середовища «є-Екологія».
В обговоренні взяли участь провідні науковці та практики з розроблення державно-управлінських механізмів примноження та ефективного використання національного багатства, зокрема, директор юридичного департаменту Міністерства екології та природних ресурсів Володимир Бучко, завідувач відділу комплексної оцінки та управління природними ресурсами ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Ігор Бистряков, старший науковий співробітник відділу комплексної оцінки та управління природними ресурсами ДУ «Інститут економіки природо-користування та сталого розвитку НАН України» Дмитро Клиновий, в.о. завідувача відділу економічного зростання та структурних змін в економіці ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Ірина Бобух, провідний науковий співробітник відділу економічної теорії ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Тетяна Артьомова, професор кафедри економічної теорії, макро- і мікроекономіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Президент українського економіко-філософського науково товариства, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Володимир Ільїн, професор кафедри управління персоналом та економіки праці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Ірина Петрова, старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Екологічної інспекції України Сергій Комачук, начальник геологічного відділу ДГП «Укргеофізика» Андрій Толкунов, науково-педагогічні працівники кафедри управління національним господарством та економічної політики, докторанти, аспіранти, слухачі Національної академії.
Науковим керівником і модератором заходу виступив завідувач кафедри управління національним господарством та економічної політики Національної академії, генеральний директор ВГО «ІНДЕКС 21» Володимир Бодров.
На розгляд учасників семінару були винесені питання сучасної еволюції наукових підходів до трактування змісту національного багатства та джерел його утворення, структури й економічної оцінки національного багатства України в цілому та у регіональному розрізі, його справедливого розподілу, правових, інституційних та фінансово-економічних механізмів формування ресурсозберігаючого та екологобезпечного типу економічного зростання в Україні та ін.
У вступному слові до учасників наукового зібрання директор Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії Сергій Телешун зазначив, що тема науково-методологічного семінару містить ювілейний і практичний характер. Сталий розвиток країни залежить від ефективності управління наявними у ній ресурсами, які кумулятивно включаються до складу національного багатства. Виявлення особливостей формування і розподілу структури національного багатства є передумовою підвищення рівня обґрунтованості стратегії розвитку країни та її регіонів, оскільки дозволяють висвітлити сучасні економічні проблеми під принципово новим кутом зору. У промові доповідач звернувся до аспектів класичної політичної економії: У. Петті, А. Сміта. Д. Рікардо, які заклали підґрунтя сучасного розуміння сутності національного багатства і зазначив, що в Україні цей показник використовується надто вузько при розробленні стратегії соціального та економічного розвитку країни. Сергій Телешун побажав учасникам наукового зібрання плідної дискусії, націленої на конкретний результат.
Володимир Бодров наголосив: «Ми зібралися з нагоди на пів-ювілейних дат, але я розглядаю ці праці як прекрасний привід поговорити не тільки про А. Сміта і Дж. М. Кейнса, а сучасне національне багатство України, його структуру, наповнення, потенціал, наскільки воно справедливо розподіляється й ефективно використовується. Ці праці спонукають для серйозної наукової дискусії, оскільки уособлюють майже 300 років розвитку економічної науки, теорії і практики регулювання господарських процесів». Смітіанська революція в економічній науці пов’язана з фундаментальними основами, категоріальним апаратом класичної політичної економії – науки про закони управління господарством. Кейнсіанська революція зробила фактично переворот в економічній науці і заклала підґрунтя теорії і політики макроекономічного регулювання. Праці «Дослідження про природу та причини багатства націй» і «Загальна теорія зайнятості, відсотку і грошей» представляють дві різні парадигми економічної науки і управління господарськими процесами - ліберальну і державно-інтервенціоністську. Наприкінці Володимир Бодров зазначив: «Хотілося б зіштовхнути ці дві парадигми, розглянути їх у синтезі і вийти на конкретні рішення для органів державної влади і місцевого самоврядування в економічній сфері».
Професор Володимир Ільїн у своєму виступі розкрив філософію економіки багатства. Проблема багатства є не тільки економічною категорією, а й загальною категорією людського буття, яка пронизує всю історію життя суспільства. Наприклад, коли говоримо про духовно багату людину. Багатство - це сакральна категорія, яка завжди співставляється з бідністю. Бути багатим – це божа справа. Найгірше покарання – бути бідним. Проблема багатства розглядається з двох сторін: з точки зори корисності (кількісна оцінка життя) і вигоди (якісна оцінка життя). Нині мірою багатства виступає якість і комфортність життя.
Ґрунтовний аналіз національного багатства як унікального показника, у якому відображається найвищий рівень узагальнення структурних параметрів розвитку економіки як окремих країн, так і світу в цілому зробила Ірина Бобух. Як основні розглядаються чотири складові багатства: а) природно-ресурсний потенціал; б) людський потенціал; в) основний капітал; г) елементи фінансового капіталу. Структура національного багатства України відповідає структурі національного багатства країн з низьким і середнім доходом - частка природного капіталу в десятки разів є більшою, а нематеріального капіталу – навпаки, меншою. В Україні проблема неефективного використання національного багатства криється в його розподілі – біля 40 % перерозподілу ВВП відбувається через фіскальний сектор. Переструктурування напрямів витрачання коштів з бюджету істотно підвищить ефективність використання наявних у форматі національного багатства ресурсів, залучених до продукування ВВП.
Тетяна Артьомова акцентувала увагу учасників семінару на матеріальних і нематеріальних складових національного багатства. Значні відмінності в рівнях економічного розвитку країн спонукають національні інтелектуальні еліти шукати відповіді на питання: «Чому багатство і добробут окремих країни зростають швидше за інших?», «Як приєднатися до членів клубу багатих і щасливих?», «Чому одні країни, що розвиваються, наздоганяють Захід, а інші – ні?». Відповіді на ці питання, на думку фахівця, слід шукати не на шляху простого копіювання національною економікою досвіду та інститутів розвинених країн, а завдяки вмілому використанню своїх конкурентних переваг.
Професор Ірина Петрова звернула увагу учасників зібрання на роль соціального капіталу як нематеріального компонента національного багатства. Він характеризує норми відносин між людьми, згуртованість соціуму, ступінь довіри та розвиненість мережевих зв’язків, лояльність громадян до влади, їх законослухняність. Вектор впливу соціального капіталу на суспільні процеси може бути і позитивним, і негативним. Негативний вплив проявляється у зрощуванні влади і власності, яке веде до статусної ренти, засилля фінансово-промислових груп у базових галузях економіки, що є джерелом адміністративно-монопольної ренти. В Австрії статусна рента (або владна дистанція) дорівнює 13 %, в Україні – 92 %. На думку науковця, найважливішим сьогодні є відновлення довіри до влади, впровадження людиноорієнтованого підходу до управління на всіх рівнях національної економіки.
Правові механізми забезпечення збереження та примноження природного багатства України розкрив Володимир Бучко. Він наголосив, що екологічне законодавство в Україні є більш жорсткішим, ніж в країнах ЄС. Але проблемою є те, що не всі суб’єкти господарювання його дотримуються. В Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є розділ, присвячений охороні навколишнього середовища, в якому закладені інші підходи до збалансованого використання ресурсів. Міністерство екології та природних ресурсів працює над імплементацією екологічних Директив ЄС в українське законодавство. Бізнес зацікавлений в цьому, адже жодна українська компанія не зможе вийти на світовий ринок, якщо їх продукція не буде відповідати європейським екологічним нормам.
Виступ професора Ігоря Бистрякова був присвячений сучасним механізмам управління раціональним використанням природних ресурсів з метою активізації відтворювальних процесів територіальних економічних систем, а також необхідності формування інститутів гармонізації природоресурсних відносин у фінансовому просторі задля досягнення сталого розвитку. Доповідач звернув увагу, що природний капітал в Україні є недокапіталізованим. Отже, першочерговим стає проблемне питання проведення комплексної оцінки природних ресурсів як капіталу в складі національного багатства країни. Проведення вартісної оцінки природних ресурсів вимагає інноваційних підходів, зокрема з визначення екосистемної складової цінності природного капіталу. Вона формується внаслідок взаємодії між собою водних, земельних, лісових, мінерально-сировинних та природно-рекреаційних ресурсів. Важливим є визначення вартісної оцінки екосистемного ресурсу, оскільки він враховуватиме синергію взаємодії між собою окремих складових природного багатства, підсумував науковець.
Продовжив думку попереднього доповідача Дмитро Клиновий. Він ознайомив учасників науково-методологічного семінару з просторовою організацією природного багатства України з урахуванням його економічного, екологічного та соціального значення, специфікою просторово-поресурсного його розподілу. У структурі природного багатства України земельні ресурси є головними (44,45 %), мінеральний капітал (24,68 %) – провідним; екосистемні (16,4 %), водні (6,39 %) та лісові (8,09 %) – допоміжними. Вони мають важливе структуроформуюче значення в системі національного господарства. Проблемою є низька й нерівномірна загальногосподарська віддача від використання природного багатства регіонами України. Для підвищення ефективності використання природного багатства вчений запропонував новий підхід до ранжування районів на основі просторово-інституціональної моделі як концепт просторово-децентралізованого корпоративного господарювання.
Сергій Комачук загострив увагу на екологічній складовій сталого розвитку. Екологічна інспекція здійснює функції не регуляторного характеру, а контрольного. Нинішній підхід з позицій обмеження контролю за дотриманням законодавства всіх суб’єктів господарювання – це дорога в нікуди. Так, Державне агентство лісових ресурсів не допускає Екологічну службу до перевірки державних підприємств. На думку доповідача, треба відійти від такого підходу до питань дозвільного характеру, зменшення кількості дозвільних документів.
Андрій Толкунов порушив проблему державного регулювання проектного інвестування розвитку та освоєння мінерально-сировинної бази України. Доповідач нагадав, що для збалансованого розвитку гірничо-видобувного комплексу приріст запасів корисних копалин повинен перевищувати у 2 рази рівень їх видобутку. Останніми роками рівень розвіданих запасів мінеральної сировини в надрах України почав різко знижуватись. Видобування багатьох видів мінеральної сировини навіть при обсягах, що скоротилися, перевищує приріст їх запасів. Для фінансового забезпечення виконання робіт з розвитку мінерально-сировинної бази науковець пропонує повернутися до практики фінансування геологорозвідувальних робіт за рахунок цільового збору на геолого-розвідувальні роботи та запровадити диференційну рентну плату за користування надрами.
Підводячи підсумки науково-методологічного семінару, модератор заходу, професор Володимир Бодров підкреслив, що були розглянуті різні аспекти національного багатства, проведена інвентаризація національного багатства України, виявлено недоліки в управлінні ним. За визначенням Френсиса Бекона багатство – це праця, земля і легкість пересування товарів і людей. Володимир Бодров щиро подякував учасникам семінару за плідну дискусію, яка дозволила вийти на конкретні пропозиції органам державної влади і місцевого самоврядування та побажав всім багатіти далі - душею, матеріально, інтелектуально, не забуваючи пророчі застереження А.Сміта: «Великі нації ніколи не бідніють через марнотратство і нерозсудливість приватних осіб, але вони нерідко бідніють в результаті марнотратства і нерозсудливості державної влади».
