До зустрічі восени!

Якісні зміни у суспільному розвитку відбуваються тоді і там, коли пануючий клас разом з громадянами має альтернативу щодо вибору суспільних моделей розвитку. Саме словосполучення «суспільний вибір і суспільна довіра»  є базовим поняттям у визначенні ефективності інституційних реформ, логічним завершенням яких є новий соціальний договір і соціальний прогрес. Відчуття гідності громадянина у власній державі і за власну державу створює передумови стабільності державних і суспільних інституцій, а значить дозволяє конкурувати державі у просторі глобальних геополітичних інтересів. Тільки системні соціальні РЕЗУЛЬТАТИ у реалізації національної ефективної публічної політики дозволить українській державі конкурувати на внутрішніх і зовнішніх ринках суспільних послуг. Тільки політика СУЧАСНОГО УКРАЇНО–ЦЕНТРИЗМУ у  нестабільному глобальному світі зможе зберегти, реформувати українську державу у вирі системних глобальних, військових, економічних,соціальних, гуманітарних та інших викликів і загроз.

 

Взаємна відповідальність між державою і власними громадянами породжує нову якість гідності – СУВЕРЕННОЇ ГІДНОСТІ, як громадянина так і держави, яка є запобіжником від масованого популізму, медійної брехні,   модернової політичної демагогії і зовнішнього втручання. Ми зможемо вижити і перемогти, коли у НАС буде жити КРАЩЕ, а не радіти що у них гірше!

СЛАВА УКРАЇНІ !    

НАРОДУ УКРАЇНИ – СЛАВА!

Зі святами, Вас, шановні колеги, співвітчизники, друзі, опоненти.

Зі святом - Україно!

З повагою професор, доктор політичних наук

Сергій Телешун.

До зустрічі  восени.  

Витоки української державності: історичними сторінками Батурина

У суботу 18 червня, у переддень великого православного свята Трійці, колектив кафедри політичної аналітики і прогнозування НАДУ при Президентові України в межах програми науково-практичного семінару “Витоки української державності у 17-18 сторіччях” відвідав місто Батурин, що на Чернігівщині. Батурин відіграв значну роль в історії України у 1669-1708 та 1750-1764 роках як столиця української козацької держави Гетьманщини (з 1699 р. - Лівобережної України), як центр політичного життя Гетьманщини.

Батурин, будучи впродовж 53 років резиденцією таких визначних гетьманів як Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа та Кирило Розумовський, ввійшов в історію як місто героїчної військової звитяги українського народу, як перша «колиска» ідеї незалежності України. Батурин вписав багато славних сторінок в українську історію. Тут були і часи перемог, і часи трагедій, часи неоднозначності та парадоксальності формування традицій української державності. Будучи одним з найбагатших на історичну пам’ять регіонів України чернігівське Присеймів’я залишило на свої пагорбах дух патріотизму і незламності українського козацтва, ефективного гетьманського правління і передає з минувшини, в наші часи, важливі державотворчі витоки українського народу. Без знання історичних сторінок Батурина важко зрозуміти позицію нинішніх українців. Взаємини України з Росією, а вони, на жаль, були в ті часи найчастіше драматичні і, як не прикро, є такими і сьогодні, тому що пріоритет сили і жорстокий стиль продовжують домінувати у політиці сусідів.

Безперечно, однією із перлин і життєдайним духовним джерелом України без перебільшення  є Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». «Гетьманська  столиця» - це комплекс безцінних  пам’яток історії, архітектури, культури, археології і природи: палацово-парковий ансамбль К.Розумовського, Будинок генерального судді В.Кочубея, Музей археології Батурина, Воскресенська церква-усипальниця  гетьмана К.Розумовського, парк «Кочубеївський»,  Миколо-Крупицький монастир, Цитадель Батуринської фортеці, Пам’ятник жертвам  Батуринської  трагедії  1708 року, Могила П.І.Прокоповича - основоположника  вітчизняної  науки про бджільництво, винахідника рамкового вулика, інші. З більшістю цих пам’яток ми ознайомилися з великою зацікавленістю. На завершення вшанували пам’ять жертв Батуринської трагедії, поклавши квіти до Пам’ятного Хреста.

Завдячуючи професійно підготовленим та науково насиченим екскурсійним програмам, що були проведені місцевими талановитими істориками (окрема подяка пані Наталії та пані Аліні) викладачі нашої кафедри розширили свої знання з приводу культурно-історичної та державно-управлінської спадщини Лівобережної України, перейнялись автентичним духом часів козацької держави періоду 17-18 сторічь, взяли участь в обговоренні тогочасних державницьких реформ та причин поразки Батурина в 1708 році та ліквідації Гетьманщини в 1764 році.

На при кінці заходу в історичній свідомості колег відчувались змішані враження: велич української історії, злети та прорахунки у становленні та розвитку власної української держави, місцями паралелі подій минулого із ситуацією в Україні сьогодні. В контексті останніх драматичних подій у самій Україні і навколо неї, ми почасти дійшли думки про історичну циклічність подій, одвічну проблему єдності та консолідованості українців у захисті національних інтересів перед загрозами, зовнішніми та внутрішніми викликами.

Висловлюємо окрему подяку шановному професору Олександру Григоровичу Пухкалу, одному з фундаторів НІКЗ «Гетьманська столиця», який став ініціатором і модератором нашого виїзного науково-практичного семінару “Витоки української державності у 17-18 сторіччях”.

 

НАУКОВЦІ ТА ЕКСПЕРТИ ОБГОВОРИЛИ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКІ МЕХАНІЗМИ ПРИМНОЖЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА

9 червня 2016 року в Національній академії відбувся науково-методологічний семінар на тему: «Багатство нації: сутність, джерела, державні механізми примноження та ефективного використання» приурочений до 240-річчя праці А. Сміта «Дослідження про природу та причини багатства націй» і 80-річчя праці Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотку і грошей». Захід організований Національною академією спільно з ВГО «Інститут досліджень економіки і суспільства 21 століття» та Українським громадським об’єднанням міжвідомчих комунікацій у сфері охорони навколишнього природного середовища «є-Екологія».

В обговоренні взяли участь провідні науковці та практики з розроблення державно-управлінських механізмів примноження та ефективного використання національного багатства, зокрема, директор юридичного департаменту Міністерства екології та природних ресурсів Володимир Бучко, завідувач відділу комплексної оцінки та управління природними ресурсами ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Ігор Бистряков, старший науковий співробітник відділу комплексної оцінки та управління природними ресурсами ДУ «Інститут економіки природо-користування та сталого розвитку НАН України» Дмитро Клиновий, в.о. завідувача відділу економічного зростання та структурних змін в економіці ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Ірина Бобух, провідний науковий співробітник відділу економічної теорії ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Тетяна Артьомова, професор кафедри економічної теорії, макро- і мікроекономіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка,  Президент українського економіко-філософського науково товариства, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Володимир Ільїн, професор кафедри управління персоналом та економіки праці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Ірина Петрова, старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Екологічної інспекції України Сергій Комачук, начальник геологічного відділу ДГП «Укргеофізика» Андрій Толкунов, науково-педагогічні працівники кафедри управління національним господарством та економічної політики, докторанти, аспіранти, слухачі Національної академії.

Науковим керівником і модератором заходу виступив  завідувач кафедри управління національним господарством та економічної політики Національної академії, генеральний директор ВГО «ІНДЕКС 21» Володимир Бодров.

На розгляд учасників семінару були винесені питання сучасної еволюції наукових підходів до трактування змісту національного багатства та джерел його утворення, структури й економічної оцінки національного багатства України в цілому та у регіональному розрізі, його справедливого розподілу, правових, інституційних та фінансово-економічних механізмів формування ресурсозберігаючого та екологобезпечного типу економічного зростання в Україні та ін.

У вступному слові до учасників наукового зібрання директор Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії Сергій Телешун зазначив, що тема науково-методологічного семінару містить ювілейний і практичний характер. Сталий розвиток країни залежить від ефективності управління наявними у ній ресурсами, які кумулятивно включаються до складу національного багатства. Виявлення особливостей формування і розподілу структури національного багатства є передумовою підвищення рівня обґрунтованості стратегії розвитку країни та її регіонів, оскільки дозволяють висвітлити сучасні економічні проблеми під принципово новим кутом зору. У промові доповідач звернувся до аспектів класичної політичної економії: У. Петті, А. Сміта. Д. Рікардо, які заклали підґрунтя сучасного розуміння сутності національного багатства і зазначив, що в Україні цей показник використовується надто вузько при розробленні стратегії соціального та економічного розвитку країни. Сергій Телешун побажав учасникам наукового зібрання плідної дискусії, націленої на конкретний результат.

Володимир Бодров наголосив: «Ми зібралися з нагоди на пів-ювілейних дат, але я розглядаю ці праці як прекрасний привід поговорити не тільки про А. Сміта і Дж. М. Кейнса, а сучасне національне багатство України, його структуру, наповнення, потенціал, наскільки воно справедливо розподіляється й ефективно використовується. Ці праці спонукають для серйозної наукової дискусії, оскільки уособлюють майже 300 років розвитку економічної науки, теорії і практики регулювання господарських процесів». Смітіанська революція в економічній науці пов’язана з фундаментальними основами, категоріальним апаратом класичної політичної економії – науки про закони управління господарством. Кейнсіанська революція зробила фактично переворот в економічній науці і заклала підґрунтя теорії і політики макроекономічного регулювання. Праці «Дослідження про природу та причини багатства націй» і «Загальна теорія зайнятості, відсотку і грошей» представляють дві різні парадигми економічної науки і управління господарськими процесами - ліберальну і державно-інтервенціоністську. Наприкінці Володимир Бодров зазначив: «Хотілося б зіштовхнути ці дві парадигми, розглянути їх у синтезі і вийти на конкретні рішення для органів державної влади і місцевого самоврядування в економічній сфері».   

Професор Володимир Ільїн у своєму виступі розкрив філософію економіки багатства. Проблема багатства є не тільки економічною категорією, а й загальною категорією людського буття, яка пронизує всю історію життя суспільства. Наприклад, коли говоримо про духовно багату людину. Багатство - це сакральна категорія, яка завжди співставляється з бідністю. Бути багатим – це божа справа. Найгірше покарання – бути бідним. Проблема багатства розглядається з двох сторін: з точки зори корисності (кількісна оцінка життя) і вигоди (якісна оцінка життя). Нині мірою багатства виступає якість і комфортність життя.  

Ґрунтовний аналіз національного багатства як унікального показника, у якому відображається найвищий рівень узагальнення структурних параметрів розвитку економіки як окремих країн, так і світу в цілому зробила Ірина Бобух. Як основні розглядаються чотири складові багатства: а) природно-ресурсний потенціал; б) людський потенціал; в) основний капітал; г) елементи фінансового капіталу. Структура національного багатства України відповідає структурі національного багатства країн з низьким і середнім доходом - частка природного капіталу в десятки разів є більшою, а нематеріального капіталу – навпаки, меншою. В Україні проблема неефективного використання національного багатства криється в його розподілі – біля 40 % перерозподілу ВВП відбувається через фіскальний сектор. Переструктурування напрямів витрачання коштів з бюджету істотно підвищить ефективність використання наявних у форматі національного багатства ресурсів, залучених до продукування ВВП.

Тетяна Артьомова акцентувала увагу учасників семінару на матеріальних і нематеріальних складових національного багатства. Значні відмінності в рівнях економічного розвитку країн спонукають національні інтелектуальні еліти шукати відповіді на питання: «Чому багатство і добробут окремих країни зростають швидше за інших?», «Як приєднатися до членів клубу багатих і щасливих?», «Чому одні країни, що розвиваються, наздоганяють Захід, а інші – ні?». Відповіді на ці питання, на думку фахівця, слід шукати не на шляху простого копіювання національною економікою досвіду та інститутів розвинених країн, а завдяки вмілому використанню своїх конкурентних переваг.

 Професор Ірина Петрова  звернула увагу учасників зібрання на роль соціального капіталу як нематеріального компонента національного багатства. Він характеризує норми  відносин між людьми, згуртованість соціуму, ступінь довіри та розвиненість мережевих зв’язків, лояльність громадян до влади, їх законослухняність. Вектор впливу соціального капіталу на суспільні процеси може бути і позитивним, і негативним. Негативний вплив проявляється у зрощуванні влади і власності, яке веде до статусної ренти, засилля фінансово-промислових груп у базових галузях економіки, що є джерелом адміністративно-монопольної ренти. В Австрії статусна рента (або владна дистанція) дорівнює 13 %, в Україні – 92 %. На думку науковця, найважливішим сьогодні є відновлення довіри  до влади, впровадження людиноорієнтованого підходу до управління на всіх рівнях національної економіки.

Правові механізми забезпечення збереження та примноження природного багатства України розкрив Володимир Бучко. Він наголосив, що екологічне законодавство в Україні є більш жорсткішим, ніж в країнах ЄС. Але проблемою є те, що не всі суб’єкти господарювання його дотримуються.  В Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є розділ, присвячений охороні навколишнього середовища, в якому закладені інші підходи до збалансованого використання ресурсів. Міністерство екології та природних ресурсів працює над імплементацією екологічних Директив ЄС в українське законодавство. Бізнес зацікавлений в цьому, адже жодна українська компанія не зможе вийти на світовий ринок, якщо їх продукція не буде відповідати європейським екологічним нормам.

Виступ професора Ігоря Бистрякова був присвячений сучасним механізмам управління раціональним використанням природних ресурсів з метою активізації відтворювальних процесів територіальних економічних систем, а також необхідності формування інститутів гармонізації природоресурсних відносин у фінансовому просторі задля досягнення сталого розвитку. Доповідач звернув увагу, що природний капітал в Україні є недокапіталізованим. Отже, першочерговим стає проблемне питання проведення комплексної оцінки природних ресурсів як капіталу в складі національного багатства країни. Проведення вартісної оцінки природних ресурсів вимагає інноваційних підходів, зокрема з визначення екосистемної складової цінності природного капіталу. Вона формується внаслідок взаємодії між собою водних, земельних, лісових, мінерально-сировинних та природно-рекреаційних ресурсів. Важливим є визначення вартісної оцінки екосистемного ресурсу, оскільки він враховуватиме синергію взаємодії між собою окремих складових природного багатства, підсумував науковець.

Продовжив думку попереднього доповідача Дмитро Клиновий. Він ознайомив учасників науково-методологічного семінару з просторовою організацією природного багатства України з урахуванням його економічного, екологічного та соціального значення, специфікою просторово-поресурсного його розподілу. У структурі природного багатства України земельні ресурси є головними (44,45 %), мінеральний капітал (24,68 %) – провідним; екосистемні (16,4 %), водні (6,39 %) та лісові (8,09 %) – допоміжними. Вони мають важливе структуроформуюче значення в системі національного господарства. Проблемою є низька й нерівномірна загальногосподарська віддача від використання природного багатства регіонами України. Для підвищення ефективності використання природного багатства вчений запропонував новий підхід до ранжування районів на основі просторово-інституціональної моделі як концепт просторово-децентралізованого корпоративного господарювання.

Сергій Комачук загострив увагу на екологічній складовій сталого розвитку. Екологічна інспекція здійснює функції не регуляторного характеру, а контрольного. Нинішній підхід з позицій обмеження контролю за дотриманням законодавства всіх суб’єктів господарювання – це дорога в нікуди. Так, Державне агентство лісових ресурсів не допускає Екологічну службу до перевірки державних підприємств. На думку доповідача, треба відійти від такого підходу до питань дозвільного характеру, зменшення кількості дозвільних документів.

Андрій Толкунов порушив проблему державного регулювання проектного інвестування розвитку та освоєння мінерально-сировинної бази України. Доповідач нагадав, що для збалансованого розвитку гірничо-видобувного комплексу приріст запасів корисних копалин повинен перевищувати у 2 рази рівень їх видобутку. Останніми роками рівень розвіданих запасів мінеральної сировини в надрах України почав різко знижуватись. Видобування багатьох видів мінеральної сировини навіть при обсягах, що скоротилися, перевищує приріст їх запасів. Для фінансового забезпечення виконання робіт з розвитку мінерально-сировинної бази науковець пропонує повернутися до практики фінансування геологорозвідувальних робіт за рахунок цільового збору на геолого-розвідувальні роботи та запровадити диференційну рентну плату за користування надрами.

Підводячи підсумки науково-методологічного семінару, модератор заходу, професор Володимир Бодров підкреслив, що були розглянуті різні аспекти національного багатства, проведена інвентаризація національного багатства України, виявлено недоліки в управлінні ним. За визначенням Френсиса Бекона багатство – це праця, земля і легкість пересування товарів і людей. Володимир Бодров щиро подякував учасникам семінару за плідну дискусію, яка дозволила вийти на конкретні пропозиції органам державної влади і місцевого самоврядування та побажав всім багатіти далі - душею, матеріально, інтелектуально, не забуваючи пророчі застереження А.Сміта: «Великі нації ніколи не бідніють через марнотратство і нерозсудливість приватних осіб, але вони нерідко бідніють в результаті марнотратства і нерозсудливості державної влади».   

Сучасні українські реалії: погляд з Європи.

Саух Юрій Петрович, 

кандидат філософських наук, доцент,

доцент кафедри 

політичної аналітики і прогнозування

НАДУ при Президентові України

Проблематика з приводу ситуації, що склалась в Україні продовжує залишатись однієї з найактуальніших в межах дискусій щодо майбутнього європейського простору. Незважаючи на неоднорідність позицій серед представників країн членів ЄС щодо України, ми констатуємо наявність підтримки і симпатій серед наших європейських партнерів з приводу дотримання нами вибору європейського вектору інтеграції. Особливе місце тут необхідно відвести нашим німецьким колегам, які в рамках німецько-української школи управління (GUSG e.V) у тісній співпраці із професорсько-викладацьким складом Національної академії управління при Президентові України ініціювали проведення Другої модульної конференції, а також першого дидактичного семінару, з розробки бакалаврської програми з публічного управління та адміністрування.

З 23 травня по 01 червня 2016 року (м. Київ та м. Берлін) відбувався процес розробки проекту програми спільної українсько-німецької робочої групи фахівців у сфері публічного управління та адміністрування. В ході наукових дискусій учасники розглянули зміст і структуру наступних навчальних модулів бакалаврської програми: «Вступ до публічного управління, публічного адміністрування та наукової роботи», «Політична і правова система», «Основи суспільствознавства», «Основи економіки», «Математичні методи публічного адміністрування та управління», «Конституційне право», «Система публічного адміністрування», «Основи суспільствознавства II», «Інформація, технології та документація», «Управління та управлінська економіка», «Принципи та етика публічного управління та публічного адміністрування (включно з європейськими цінностями)», «Національна та громадська безпека», «Європеїзація, інтернаціоналізація і глобалізація (правові та інституційні основи)», «Вступ до публічних фінансів», «Методи дослідження і статистика», «Адміністративне право», «Місцеве самоврядування (законодавство і управління)», «Регіональна організація публічного адміністрування та регіональний розвиток», «Теорія організації», «Бюджетування в публічних організаціях». Враховуючи європейський і безпосередньо німецький досвід підготовки службовців для сфери публічного управління і адміністрування українська сторона активно відстоювала позицію специфіки політико-управлінських та політико-владних реалій, що склались в Україні за роки незалежності. За результатами багатоденної роботи спільна українсько-німецька робоча група підготувала оригінальну структуру навчальних модулів бакалаврської програми із публічного управління та адміністрування, за якою вже наступного навчального року будуть навчатись майбутні державні службовці у Дніпропетровському, Львівському Одеському, Харківському регіональних інститутах державного управління.

Окрім того, в ході професійного спілкування з німецькими колегами не оминули дискусій пов’язаних із процесами глобального та регіонального рівнів перспектив розвитку ЄС, ситуації на Близькому Сході, агресивно-експансивної поведінки Російської Федерації, а також питання України.

З одного боку, наші європейські партнери продовжують підтримувати українську сторону у питаннях реформи системи державного управління, трансформації соціальної та політичної системи країни, протистоянні зовнішній агресії, а з другого все частіше висловлюють своє занепокоєння, місцями відверту критику в контексті не виконання у повному обсязі зобов’язань даних Україною міжнародній спільноті.

Не дивлячись на те, що ми залишаємось бути стратегічним партнером Європейського Союзу від нас очікують більш рішучих і кардинальних дій. Європейські експерти наголошують на необхідності невідкладної модернізації системи управління, створення нового соціального договору, підвищення конкурентності суспільно-політичних моделей розвитку та ефективності технологій протидії геополітичним опонентам. На думку західних колег в Україні існує особливий гібридний тип світоглядного розколу українського суспільства, який в умовах зовнішньої воєнної інтервенції підсилює відцентрові та фрагментуючі деструктивні процеси в соціумі. Саме цей аспект привертає особливу увагу в Європі, як один із найзагрозливіших для розвитку української державності, а зростання ролі інститутів громадянського суспільства в Україні вимагає від українського політичного класу застосування нових принципів комунікації та безпосередньої залученості громадян до прийняття спільних політико-управлінських рішень.

У світлі цих тенденцій, на думку німецьких фахівців, саме концепція публічної політики, публічного управління і адміністрування безперечно може стати найбільш ефективним способом виходу країни зі складної соціально-економічної та суспільно-політичної ситуації.

Подібні думки знаходимо і серед значної кількості авторитетних українських науковців та експертів. Так, на думку професора, д. політ.н., С.О. Телешуна особливістю вітчизняних політичних процесів є значне зростання вимог, які суспільство пред’являє політичній системі. В ситуації, коли органи державної влади не здатні реагувати на існуючі запити, держава все частіше починає перекладати деякі функції на інших недержавних акторів (взяти, для прикладу, сферу надання соціальних послуг). Тенденція, яка відображає, що недержавні актори все активніше включаються у процеси вироблення політики, спрямованої на забезпечення суспільних інтересів і задач, стає дедалі відчутною.

На сьогодні необхідність масштабних реформ стає для України життєво необхідною. Багато в чому це залежить від активної позиції лідерів громадської думки, аналітиків, науковців, усіх тих, хто так чи інакше здатен стояти в авангарді просування новітніх реформістських трендів. Особливо, за підтримки наших європейських партнерів Україна має серйозні потенційні можливості до системного прориву та переходу до сучасних методів управління.