ФОРМУВАННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Вировий Сергій Іванович, кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування НАДУ при Президентові України

Дяченко Наталія Павлівна, аспірант кафедри політичної аналітики і прогнозування НАДУ при Президентові України

 Однією з особливостей динаміки сучасного українського суспільства є громадянська ініціатива, як усвідомлена та активна діяльність на благо суспільства. У поєднанні з такими моральними категоріями, як громадянський обов'язок та громадянська совість, вона служить надійним чинником становлення громадянського суспільства в Україні.  

Громадянське суспільство, як інтегроване означення всієї сукупності існуючих у суспільстві відносин, що не є державно-політичними,  являючись механiзмом соціальної взаємодiї, що складається з системи місцевого самоврядування, рiзноманiтних об’єднань, суспiльних рухiв та їх публiчної комунiкацiї, однією з  основних ознак  якого є наявність демократичних інститутів і механізмів, що забезпечують кожній людині можливість впливати на формування й реалізацію державної політики, як зазначає професор М.М.Стадник, виконує ряд важливих соціальних функцій:

Ø  забезпечує захист приватних сфер життя людини і громадянина від необґрунтованої регламентації держави та інших, в тому числі і політичних структур;

Ø  створює та розвиває на базі громадянського суспільства механізми громадського самоврядування;

Ø  захищає об'єднання громадян від незаконного втручання в їх діяльність державної влади (шляхом активної участі у виборчих кампаніях і референдумах, в соціально - політичних акціях і т.д.)  і тим самим сприяє формуванню та зміцненню демократичних органів держави;

Ø  через свої інститути та організації домагається забезпечення реальних прав людини, рівного доступу до участі в державних і суспільних справах;

Ø  виконує функцію соціального контролю: стимулює індивідів дотримуватися суспільних норм;

Ø  здійснює комунікаційну функцію: через свої інститути та організації інформує державу про конкретні інтереси громадян, задоволення яких можливе лише силами держави;

Ø  виконує стабілізуючу функцію: створює структури, на яких тримається все суспільне життя.

Утвердження засад громадянського суспільства, як гарантії демократичного розвитку, відповідно до Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” № 2411-VI від 01.07.2010 р. визначено одним з напрямів внутрішньої політики України. Стратегією державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства, затвердженою Указом Президента України № 212/2012 від 24 березня 2012р., сформульовані основні завдання, серед яких варто виділити: 

·      подальше становлення громадянського суспільства на засадах:

Ø  безпосередньої, представницької демократії;

Ø  широкого впровадження форм демократії участі;

Ø   самореалізації та самоорганізації громадян;

·      створення більш сприятливих умов, спрямованих на задоволення інтересів, захист прав та свобод людини і громадянина.

В Стратегії сталого розвитку ‘’Україна -2020”, затвердженій Указом Президента України 12 січня 2015 року, зазначено, що головною передумовою її реалізації є суспільний договір між владою, бізнесом та громадянським суспільством, де кожна сторона має свою зону відповідальності. Відповідальність громадянського суспільства- контролювати владу, жити відповідно до принципів гідності та неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Серед основних ознак сформованості громадянського суспільства варто виокремити:

Ø  правову захищеність громадян;

Ø  сформованість соціальної політики держави;

Ø  максимально повне забезпечення  прав і свобод людини;

Ø  самоврядування;

Ø  багатоукладність економіки;

Ø  наявність в суспільстві вільних власників засобів 

   виробництва;

Ø  велика питома вага в суспільстві середнього класу;

Ø  конкуренція;

Ø  високий освітній рівень населення;

Ø  свобода слова та плюралізмом;

Ø  стан розвиненості демократії;

Ø  певний рівень громадянської культури.

Стан розвитку громадянського суспільства в Україні, як сфери життєдіяльності людей, що вільна від безпосереднього впливу з боку держави та її посадових осіб, свідчить про наявність комплексу проблем, серед яких:

Ø  зберігаються тенденції до непрозорості, закритості та забюрократизованості в діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

Ø  механізми участі громадськості у формуванні та здійсненні державної політики належним чином не реалізовуються;

Ø  недосконалість чинного законодавства створює штучні бар'єри для утворення та діяльності інститутів громадянського суспільства та, як зазначив професор О.Г.Пухкал, громадські організації не завжди у повній мірі репрезентують інтереси громадян.

І, оскільки, особливістю сучасних політичних процесів є значне зростання вимог, які суспільство пред’являє політичній системі, це спонукає державу перекладати деякі функції на інших, недержавних,  акторів, які все активніше включаються у процеси вироблення політики, спрямованої на забезпечення суспільних інтересів і задач, що й стимулює їх до опанування  складних механізмів публічної діяльності.

Аналізуючи феномен сучасної публічної політичної діяльності, можемо зазначити, що одним із механізмів підвищення рівня підготовки державних службовців до роботи в умовах публічної діяльності влади є формування в них демократичних компетентностей, тобто здатності виокремити демократичні засади, освоїти їх та, базуючись на них, стати повноцінним та кваліфікованим учасником демократичної взаємодії.

Науковці виділяють ряд основних демократичних компетентностей:

Ø   Відчуття власної гідності   

Ø  Громадське самоуправління

Ø  Громадянська відповідальність 

Ø   Громадянська правосвідомість  

Ø  Емпатія

Ø   Командність

Ø   Комунікативність

Ø   Інноваційність

Ø   Лідерство (демократичне)

Ø   Мотивованість

Ø   Публічність

Демократичні компетентності, як динамічна система знань, розуміння, суджень, умінь, навичок, здатностей та особистісних якостей, що в своїй сукупності надають людині можливість ефективно діяти в умовах громадянського суспільства, реалізувати демократичні права і свободи та сприяти вільному й гармонійному розвитку особистості, водночас, сприяють формуванню засад громадянського суспільства. Адже, в умовах становлення громадянського суспільства та утвердження засад публічного урядування в Україні від сформованості демократичних компетентностей державних службовців безпосередньо залежить ефективність демократичного розвитку нашої держави: державний службовець, в силу функціональних обов’язків, формує імідж та сприяє (або гальмує) становленню громадянського суспільства в Україні.

Саме тому, з метою становлення засад загальної громадянської культури, підвищення рівня підготовки працівників органів державної влади та місцевого самоврядування України до роботи в умовах публічної діяльності влади, необхідно сприяти формуванню демократичних компетентностей в державних службовців у тому числі. З цією метою необхідно:

§  розширити коло наукових інтересів у сфері формування демократичних компетентностей;

§  розробити теоретико-методологічні основи формування демократичних компетентностей шляхом проведення семінарів, круглих столів, конференцій, тренінгів з обміну досвідом, в тому числі і з колегами з країн ЄС, що мають досвід утвердження демократичних компетентностей;

§  центрам перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій впровадити в практику проведення лекцій, семінарів та тренінгів з формування демократичних компетентностей.

Модернізація соціогуманітарного простору: історичний досвід, виклики та перспективи

14 травня у Житомирському державному університеті імені Івана Франка відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Модернізація соціогуманітарного простору: історичний досвід, виклики та перспективи».

Ідея проведення конференції зародилася у листопаді 2014 року. Тоді на україно-польську конференцію до Житомирського державного університету імені Івана Франка завітали науковці евакуйованого до Вінниці Донецького національного університету. Підсумком спілкування науковців-філософів обох університетів стало рішення провести конференцію, яка б засвідчила єдність академічної еліти країни та єдність України. До організації наукового заходу єдності долучилися Інститут державної служби і місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України, Українсько-турецький культурний центр «Сяйво» та Польське наукове товариство (м. Житомир).

Відкрив Всеукраїнську науково-практичну конференцію з міжнародною участю «Модернізація соціогуманітарного простору: історичний досвід, виклики та перспективи» ректор ЖДУ імені Івана Франка Петро Саух.

«Сьогодні перед Україною стоять складні  і важливі проблеми. Вона виявилася в центрі матриці протистоянь впливових геополітичних гравців. Можливо ми й не дамо відповіді на усі питання, але  принаймні привернемо до них увагу громадськості. Єдине, що я не зовсім погоджуюсь з поняттям «модернізація соціогуманітарного простору». Я б сказав, що ми є свідками серйозної непередбачливої трансформації соціогуманітарного простору», - наголосив ректор ЖДУ ім. І. Франка.

З вітальним словом до учасників наукового заходу звернулися Голова правління Українсько-турецького культурного центру «Сяйво» Гьокхан Демір, декан історичного факультету Донецького національного університету Тетяна Нагорняк, секретар Національної спілки журналістів України Віктор Набруско та професор, доктор габілітований, завідувач кафедри філософії культури Інституту філософії Зеленогурського університету (Республіка Польща) Роман Сапенько.

Акцентом пленарного засідання стала презентація проекту викладачок кафедри журналістики ДНУ «Історії несепаратисток» - видання, у якому викладачки зі сходу країни представили есеї-спогади про донецький Майдан, описали своє нинішнє життя в статусі переселенця. На слайдах, які супроводжували виступити і зачитування уривків з видання, були представлені вражаючі фото з донецького Майдану в березні 2014 року.

По завершенні пленарного засідання, науковці з України, Болгарії, Польщі, Туреччини та США взяли участь у відкритті виставки «За нашу і вашу свободу» та розійшлися працювати по окремих секція. Їх було шість: «Соціально-філософська рефлексія світових цивілізаційних конфліктів», «Нові виклики міжнародній безпеці», «Соціальні комунікації в умовах модернізації національного інформаційного простору», «Модернізація політичної системи України в контексті глобальних викликів», «Актуальні проблеми сучасної історичної науки у контексті модернізації соціогуманітарного простору» та «Україна і Польща в сучасному світі: соціокультурний вимір».

Завершальним етапом конференції став круглий стіл  «Україна: до Майдану та після», головним спікером якого виступив відомий політолог, завідувач кафедри політичної аналітики та прогнозування, директор Інституту державної служби і місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України Сергій Телешун.

ЗАГРОЗИ СОЦІАЛЬНОГО ВИБУХУ В УКРАЇНІ

Коваленко Наталія
к.держ.упр. 

Революція гідності, яка відбулася в Україні у 2014 році надала народу віру у європейське майбутнє, надію на краще життя. Люди чекали змін не тільки у політичній площині, захисту прав і свобод, а й поліпшення соціально-економічного становища, зменшення бідності.

Зміни відбулися, але на гірше. Анексія Криму, війна на Сході вплинули на зменшення витрат державного бюджету, скорочення фінансування державних соціальних програм, заморожування фінансових виплат, збільшення безробіття. Прорахунки у фінансовій сфері спровокували стрімке зростання інфляції, девальвацію гривні. Подорожчання житлово-комунальних послуг, товарів та послуг призвело до зниження реального розміру заробітної плати та пенсій. Зменшилася купівельна спроможність українців.

Суспільство стало бідним. Якісне харчування стало недоступним для більшості населення держави, хоча витрати українців на продукти харчування збільшуються. Бідні верстви населення змушені “проїдати” близько 70% своїх доходів. У середньому українські громадяни витрачають на продукти харчування більше половини заробітку. За європейськими нормами забезпеченими можна вважати громадян, які витрачають на їжу менше 20% свого місячного бюджету [4].

Соціальне розшарування в Україні набуло загрозливих масштабів. Оцінки розриву між доходами 10% найбагатших і 10% найбідніших коливаються від 16/1 до 40/1 при нормі 5/1.

Станом на лютий поточного року мінімальна заробітна плата в Україні складає 1218 грн., або 58 доларів, що поставило державу на рівні африканських країн, держав з низьким рівнем розвитку [3].

Якщо враховувати стандарти ООН, то бідними вважаються особи, які живуть менше ніж на 17 доларів США на день. За місяць це виходить 510 доларів, або більш ніж 10 тисяч гривень. За оцінками ООН, в Україні бідних людей –78% [4].

Подальше функціонування суспільства пов’язується керівництвом держави із зменшенням витрат на соціальну сферу, підвищенням цін та тарифів, що призведе ще до більшого зубожіння населення.

Нинішня влада втрачає кредит довіри. Незадоволення мас назріває, що в подальшому може призвести до соціального вибуху в країні. Для цього буде достатньо будь якого формального приводу, гасла протистояння.

Стрімке зменшення довіри до владних інституцій є негативним показником та оцінкою українців щодо чинної влади: тільки 14% опитаних вважають її “гарною командою політиків, яка веде країну правильним курсомˮ, але більше половини оцінюють дії можновладців різко негативно [2].

Соціальний вибух із погляду системного аналізу - це закономірний наслідок внутрішньої несумісності системи (суспільства), що самоорганізовуєтся: центральні механізми внутрісистемної регуляції не можуть або не хочуть зробити необхідні зміни в організації суспільства; інтереси правлячих груп держави і тих груп, що володіють власністю (основними ресурсами суспільства), не співпадають з потребами всієї системи [1].

У березні поточного року було оприлюднено результати дослідження Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременко та Центру "Соціальний моніторинг" РІА Новини Украина. За даними дослідження 98,6% українців суттєво відчули зріст цін та тарифів; 77,5% констатують зниження рівня доходів; 84,2% стали менш упевненими у завтрашньому дні; 70,8% заявили, що погіршилася якість їх харчування.

Крім того, 26,2% опитаних заявили, что їм затримують зарплати та пенсії; 43,5% втратили частину заощаджень; 31,2% – що їм стали менше платити за їх роботу; 12,1% не можуть зняти гроші з депозитів, а 20,7% – не можуть знайти роботу. 84% опитаних не мають впевненості у завтрашньому дні.

Результати дослідження та основні показники соціальних стандартів і розвитку держави свідчать про неефективність здійснення державної політики, збідніння основної частини населення та незадоволеність політикою, впровадженою Урядом. Тотальна бідність веде до деградації суспільства та виникнення прошарку суспільства, які не здатні мислити, робити висновки та адекватно реагувати на зміни у суспільстві. Така ситуація є загрозливою та потребує адекватних заходів державної політики.

Яким може бути рецепт поліпшення існуючого стану в якому опинилася українська держава?

- ефективна державна кадрова політика щодо забезпечення всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів у контексті розвитку України. Керувати країною повинні не “заморські гості”, а українці - ефективні менеджери, державні службовці-професіонали;

- реальне підвищення заробітної плати, що забезпечить платоспроможність громадян, своєчасну сплату комунальних послуг, дозволить відновити економічну активність;

- націоналізація стратегічних галузей та підприємств, державна підтримка сільськогосподарських підприємств;

- безкоштовна освіта і медицина.

Враховуючи, що кожна наступна революція завжди більш кривава і нещадна ніж попередня, упередження соціальних вибухів є необхідною передумовою подальшого функціонування українського суспільства.

 

Список використаних джерел

1. Від кризи соціального розвитку до соціального вибуху? [Електронний ресурс]. – Режим доступу до стор. : http://ipress.ua/articles/vid_kryzy_sotsialnogo_

rozvytku_do_sotsialnogo_vybuhu_38190.html.

2. Жизнь в Украине это бедность, неуверенность, кризис – соцопрос
РИА Новости Украина: [Електронний ресурс]. – Режим доступу до стор. : http://rian.com.ua/story/20150409/366028632.htmlhttp://rian.com.ua/story/20150409/366028632.html.

3. Заборгованість із виплати заробітної плати у 2015 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу до стор. :  http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2015/gdn/zvz/ zvz2015_u.htm.

4. Межа бідності в Україні та Європі [Електронний ресурс]. – Режим доступу до стор. : http://zet.in.ua/zakonoproekt/socialnaya-zashhita/mezha-bidnosti-v-ukra%D1%97ni-ta-yevropi/.