СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

М.Стадник

Зроблено аналіз стану становлення публічної політики в Україні. Класифіковано принципи публічної політики. Окреслено коло основних суб’єктів, виділено тенденції та означено основні напрями подальшого розвитку публічності політичних процесів  в Україні.

Ключові слова: публічна політична  діяльність, публічна політика, принципи публічної політики, суб’єкти публічної політики.

Постановка проблеми. Формування засад громадянського суспільства, розбудова правової держави, потреба нейтралізації негативних тенденцій, посилення тиску на діяльність урядових структур з боку суспільства, необхідність формування засад публічної політики в Україні вимагають розуміння складних механізмів публічної діяльності.  

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значною мірою формуванню сучасного бачення ролі публічності в системі вироблення та реалізації державної політики сприяли  праці таких зарубіжних та вітчизняних вчених як : А.Ахременка, Е.Квейда, П.Брауна, Д.Белла, І.Бестужева-Лади, В. Авер’янова, С.Телешуна, О.Пухкала, І.Рейтеровича, Ю.Сауха, С.Ситник, О.Титаренка  та ін.  

Проте, незважаючи на досить значну кількість праць, питання становлення публічної політики в Україні  є недостатньо розробленим.

Мета статті. Проаналізувати тенденції становлення публічної політики в Україні.   

Виклад основного матеріалу.  Глобальні ризики, які загрожують світу, сформували нові виклики у сфері публічної політики [1], як форми політичного процесу, що реалізується в публічному просторі, підтримується інформаційно-комунікаційними ресурсами та представлена комплексом прозорих вертикальних та горизонтальних взаємодій його учасників.

Особливістю сучасних політичних процесів є значне зростання вимог, які суспільство пред’являє політичній системі, що спонукає державу перекладати деякі функції на інших, недержавних,  акторів, які все активніше включаються у процеси вироблення політики, спрямованої на забезпечення суспільних інтересів і задач.  

В Україні, запити на публічну політику були зумовлені тим, що численні групи інтересів отримали реальну можливість брати участь у формуванні політичного порядку денного, впливати на процес розроблення й втілення політичних рішень, та, спільно з всіма учасниками політичного процесу, вибудовувати складну мережу взаємозв’язків (рис.1.):

Суб’єкти публічної політики. Рис. 1.

Належачи до різних організацій та представляючи іноді протилежні інтереси, численні дійові суб'єкти утворюють комунікативними взаємодіями  сфери щодо гармонізації соціальних інтересів. А тому, лише конструктивна взаємодія всіх суб’єктів політичного процесу забезпечує публічне вироблення ефективних стратегічних завдань, від вирішення яких залежить майбутнє держави. Перевагою такої публічної  реалізації політики є те, що вона сприяє:

·      забезпеченню відкритості й прозорості дій органів державної влади та місцевого самоврядування, активізації участі всіх інших суб’єктів політичного процесу у формуванні, виробленні та реалізації політичного курсу [2];

·      налагодженню зворотнього зв’язку з громадськістю, публічного діалогу,

партнерських стосунків органів державної влади та інститутів громадянського суспільства, підвищенню ефективності механізму залучення громадськості до розроблення та реалізації державної політики;

·      засобам масової інформації в наданні суспільству можливості не лише знайомитися з перебігом подій, з позицією політичних та громадських лідерів, виступати основним каналом передачі інформації, в тому числі і політичної, а й бути каналом впливу на суб’єкти публічної політики;

·      підтриманню публічності відносин влади та бізнесу [3];

·       співпраці суб’єктів політичного процесу з представниками фахових наукових знань та з незалежними аналітичними центрами, що є невід’ємним елементом демократичної політичної культури.

Особливістю публічної політики є те, що як держава, так і громадянське суспільство вимушені апелювати до громадян, потребуючи схвалення та суспільної підтримки обраного варіанта рішень та дій. Адже політика реалізується як через суспільство, так і через державні інститути публічної влади. Саме тому, намагаючись досягти підтримки та ефекту мобілізації суспільства, держава, використовує сучасні методи формування громадської думки. Разом з тим публічна політика, регламентована демократичними процедурами, легітимізує громадську думку, створює контрагента в особі громадськості, готового до діалогу. Саме у результаті такого діалогу відбувається легітимація влади.  Цінність публічної політики полягає в тому, що вона є необхідною умовою існування сильної демократичної держави та одночасно головним атрибутом розвинутого громадянського суспільства.

Як слушно зазначає С.Телешун, публічна політика - це перш за все легітимний спосіб формування стратегічних політико-економічних рішень та публічне схвалення політики як засіб проведення державної політики. Тобто та ж сама соціогуманітарна політика може реалізовуватися і без використання демократичної процедури. Проте сама публічна політика з використанням демократичних засобів мобілізації суспільства може виступати як напрям легітимації владних структур [4].  

Отже, публічна політика (public policy), як політика суб’єктів публічного управління, що заснована на механізмах публічного узгодження інтересів заінтересованих сторін, спрямована на досягнення суспільнозначимих цілей та вирішення суспільноважливих завдань [5].

Аналізуючи феномен сучасної української публічної політичної діяльності  варто відмітити поступове становлення принципів публічної політики:

• утвердження гласності: свобода слова, відсутність монополії на засоби масової інформації, наявність альтернативних ЗМІ;
• формування засад політичного плюралізму: свобода конкуренції та суперництва політичних еліт, зокрема правлячої політичної еліти та опозиційної;
• законодавче закріплення соціальної мобільності еліт шляхом встановлення терміну перебування при владі виборних та призначених осіб;
• формування розуміння потреб щодо дотримання балансу інтересів різних соціальних сил як важливий елемент демократичного розвитку суспільства та економічної стабільності держави;
• виокремлення законодавчих основ необхідності дотримання демократичних процедур політичного процесу;
• формування загального прогресивного поступу щодо становлення публічної діяльності, пов’язаного з розвитком громадянського суспільства в Україні.

І все ж, якщо розглядати публічну політику як низку послідовних рішень, прийнятих різними публічними суб’єктами [6,с.11], варто враховувати наявність чинників, що сприяють її формуванню (рис.2.):

Чинники публічної політики   Рис. 2.

Одним з інструментів публічної політики є впровадження електронного урядування, т.б. такої форми    організації    державного управління,  яка сприяє підвищенню  ефективності,  відкритості  та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування  з  використанням   інформаційно-телекомунікаційних технологій,  орієнтованих на задоволення потреб громадян.    

Впровадження електронного врядування є нагальною потребою   у зв’язку із наявністю таких першочергових завдань, як:

ü  забезпечення якісно нового рівня управління державою та суспільством в цілому;

ü  вдосконалення взаємодії між органами державної влади, бізнесом та громадянами;

ü  необхідність підвищення:

·         рівня довіри суспільства до влади;

·         якості державних послуг;

·         зниження витрат на утримання державного апарату.

ü  підвищення активності громадян та бізнесу у формуванні та реалізації політико-адміністративних рішень;

ü  підвищення конкурентоспроможності національної економіки та міжнародного іміджу України;

ü  зменшення адміністративного навантаження на організації та громадян, пов'язаного з поданням в органи державної влади необхідної інформації, зниження кількості звернень громадян в органи державної влади для надання послуг і скорочення часу очікування за рахунок підвищення оперативності взаємодії органів державної влади на основі інформаційно-комунікативних технологій;

ü  гарантування рівня інформаційної відкритості та прозорості діяльності органів державної влади, підвищення рівня довіри та взаємодії, скорочення витрат часу на реалізацію людиною і громадянином своїх конституційних прав та обов'язків за рахунок створення нових та модернізації діючих відомчих сайтів у мережі Інтернет.

З метою інтенсифікації процесу е-урядування:

·         схвалено  Концепцію  Національної   програми  інформатизації;

·         сформульовані Основні засади розвитку інформаційного суспільства України на 2007 – 2015 роки;

·         прийнято понад 15 Постанов Кабінету Міністрів України, які формують загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплюють право особи на інформацію в усіх сферах суспільного та державного життя України;

·         створені  Центри надання адміністративних послуг, в яких надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг.

Проте, станом на  1 січня 2014 року,   створено лише 120 таких центрів, всього їх має бути 684 [7].

Ефективному впровадженню електронного урядування протидіють ряд факторів:

·         недостатня сформованість  нормативно-правового забезпечення;

·         недостатній рівень національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

·         низький рівень фінансування та ефективності використання наявних ресурсів;

·         низький рівень інформатизації окремих галузей  економіки та регіонів;

·         недостатній рівень володіння інформаційно-комунікаційними технологіями серед державних службовців та громадян в цілому;

·         складний процес адаптації громадян до соціальних інновацій.

Феноменом становлення публічної політики в Україні є той факт, що на загальнодержавному рівні, не в повній мірі підготовлено фахівців у цій сфері державного управління. На вимогу часу, вперше в державі, з 2008 року в Національній академії державного управління при Президентові України кафедрою політичної аналітики та прогнозування (завідувач- професор Телешун С.О.) відкрита нова спеціальність «Публічна політика та управління» за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «магістр» на денній, заочній та вечірній формах навчання. З метою забезпечення навчального процесу щодо підготовки висококваліфікованих фахівців професорсько-викладацьким складом кафедри розроблено, відповідно до Європейських стандартів, 24 дисципліни з Публічної політики та управління, серед яких:

·         Публічна політика як соціальне явище;

·         Філософські основи публічної політики;

·         Теорія та практика аналізу публічної політики;

·         Політичні інститути та процеси публічної політики;

·         Реформування управління та публічна політика;

·         Формування публічної політики та системна модернізація суспільства: прогнозування ризиків та перспектив;

·         Механізми реагування на виклики публічної сфери у системі забезпечення реалізації публічних інтересів;

·         Мережеві спільноти та інформаційні ресурси публічної політики;

·         Інформаційно-аналітичне забезпечення публічної політики та управління;

·         Конструювання політичних відносин в публічній політиці;

·         Групи інтересів та політичні відносини в публічній політиці;

·         Конфлікти в публічній політиці та управлінні;

·         Прогнозування впливу інститутів та суб'єктів публічної політики на розвиток міжконфесійних процесів.

Зрозуміло, що це не може в короткий термін задовільнити потребу органів державної влади у висококваліфікованих фахівцях, а тому, вочевидь, необхідно відкрити спеціальність «Публічна політика та управління»  та проводити підготовку і в регіональних інститутах НАДУ та в інших вищих навчальних закладах.  

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку:   

1.      В Україні здійснюється поступове становлення принципів публічної політики.

2.      Публічна політика стає не лише специфічною формою комунікації суб’єктів політичного процесу, а й необхідною умовою подальшого розвитку демократії в нашій державі.

3.      Управлінські та політичні рішення сьогодення можуть бути ефективними лише за умови дотримання принципів публічної політики, тобто, якщо вони:

• формувалися високопрофесійною, здатною враховувати тенденції часу владою;
• вироблені з урахуванням всіх основних груп інтересів, вимог ефективно діючого громадянського контролю, політичної опозиції, незалежних засобів масової інформації,  тощо;
•  прозоро впроваджуються в практику компетентними виконавцями.

З метою становлення публічного управління в Україні необхідно:

1.  Підвищити рівень підготовки державних службовців до роботи в умовах публічної діяльності влади.
2. Розширити коло наукових інтересів у сфері формування засад публічності політичної діяльності.
3. Інтенсифікувати процес впровадження електронного урядування.
4. Розробити теоретико-методологічні основи публічної політики в Україні шляхом проведення семінарів, круглих столів, конференцій з обміну досвідом, в тому числі і з колегами з країн ЄС, що мають досвід публічної політичної діяльності.

Список використаної літератури

1.      Публічна політика та управління : наук. розробка / авт. кол. : С.О.Телешун, О.Р.Титаренко, С.В.Ситник, С.І.Вировий. – К. : НАДУ, 2010. – 36 с.

2. Телешун С.О.Суспільні виклики та ефективна публічна влада: українські реалії /С. О. Телешун //Відкриті очі [Електронний ресурс].–Режим доступу:

http://www.vidkryti-ochi.org.ua/2010/11/blog-post.htm

3.      Ситник С.В. GR – інструмент функціонального представництва інтересів та забезпечення публічної політики/ С.В.Ситник //Відкриті очі [Електронний ресурс].– Режим доступу:   http://www.vidkryti-ochi.org.ua/2012/04/gr.html

4.       Телешун С. Ефективне управління і публічна політика як напрям реалізації політичної влади в умовах кризи / С.Телешун // Політ менеджмент. – 2009. -    № 2 - С. 35-45.

5.      Телешун С. Що таке публічна політика? /С. О. Телешун //Відкриті очі [Електронний ресурс].–Режим доступу: http://www.vidkryti-ochi.org.ua/2012/12/blog-post_26.html

6.      Розроблення публічної політики. Практичний посібник / Уклад.  А.О.Чемерис.– К. : ТОВ «Софія». – 2011. – 128 с.

7.      Урядовий портал  [Електронний ресурс].-Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246388338&cat_id=244276429