Серед переліку питань, що піднімалися в ході обговорення: головні інформаційні тренди, технологічна, соціологічна та електоральна складова парламентської виборчої кампанії 2014 року. А також питання розвитку громадянського суспільства та тема ефективності і контролю над політиками.
Учасники - провідні політологи, аналітики, блогери та представники політичних партій та громадських організацій в Україні, професори, кандидати та доктори наук. «Слово і Діло» пропонує ознайомитися з ключовими тезами, які були висловлені в ході заходу.
Олексій Якубін, політолог
Змінилося те, що нічого не змінилося
Наш виборець хоче готових простих рецептів, не хоче думати і розмірковувати, брати на себе відповідальність за свій вибір. Майбутні вибори - ще більш архаїчні і вимагають міфічних героїв - козаків і псевдовійськових. Люди, які пройдуть за списками перший раз, витратять не менше року на розуміння механізму роботи парламенту. Чи є у суспільства можливість стільки чекати? Ці вибори - спроба законсервувати ситуацію в українському суспільстві, але це тимчасове рішення проблем.
Олександра Решмеділова
Чим більше пізнаєш демократів, тим більше любиш лівих
Наявність спекуляцій сприймається як належне. Судячи з партсписків, у нас мало людей професіоналів, які мають уявлення про роботу законодавчого органу і взагалі не представлено ліве крило - роль лівих партій дуже применшується. Потрібно звернути увагу, хто буде писати закони. У нас є механізми політичної та парламентської відповідальності, але вони не працюють. Первинна відповідальність лежить на виборці - за того, кого він привів до влади.
Петро Олещук, політолог
Політсили вважають, що виборці деградували
Не варто переоцінювати присутність військових в партійних списках - я сумніваюся, що вони будуть відігравати значну роль в політиці. За їх спинами в списках і йдуть ті ж люди, які в ВР вже були. Чому саме ці військові потрапили в списки - відповідь очевидна. Але все це може мати істотні наслідки, коли ми побачимо персональний склад і роботу нового парламенту, щодо ефективновності якого у мене є серйозні сумніви.
Тарас Загородній, політичний експерт
Люди завжди хочуть в щось вірити
В країні ми вперше бачимо появу інститутів держави, яких не було до 2013 року. По-перше, це церква Київського партіархату. По-друге - інститут армії. Більш того, зараз йде зміна політичних поколінь в країні. Що стосується лівих партій - вони себе дискредитували. Люди хочуть спекуляцій і отримують, що хочуть.
Юрій Саух, кандидат філософських наук, доцент
Градус використання спекулятивних і маніпулятивних технологій буде тільки зростати
Якою буде українська державність після трагічних подій в нашій країні? Чи буде монолітним українське суспільство? Наскільки воно буде здатне, будучи єдиним соціальним видом протистояти зовнішнім викликам? Ось найважливіші питання, в контексті перезапуску нового проекту Україна. Очевидно, градус використання спекулятивних і маніпулятивних технологій буде тільки зростати - але це не тільки лише українська тенденція, а світова, глобальна. Україна стала тестовим майданчиком, де так чи інакше відпрацьовуються новітні технології управління суспільно-політичною сферою.
Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор
Сьогодні молодь сприймає мілітаристський стиль поведінки як спосіб вирішення будь-яких політичних чи соціально-економічних проблем
Мене цікавлять моделі поведінки тих груп, які зараз присутні в списках основних політичних сил, поведінкова характеристика «військових» і «груп тиску», якими вони будуть фінансуватися. Перш за все, у нас досить мало кадрових, так званих корпоративних військових, що йдуть в політику. У нас є громадський сектор, що пішов у військову справу. Сьогодні молодь сприймає мілітаристський стиль поведінки як спосіб вирішення будь-яких політичних чи соціально-економічних проблем, його силову складову. Які функції повинні виконувати люди яких ми вибираємо? Якою мірою країна і суспільство вибирає Верховну Раду з точки зору її інструментальності і функціональності? Оцінювати якість партійних списків необхідно виключно з точки зору ефективності кадрового складу, здатності вирішувати соціально та економічно значущі проблеми, а критерій ефективності в даному випадку - в якій мірі були вирішені стратегічні та пріоритетні завдання.
Олександр Радчук, політичний журналіст, блогер
По мажоритарці буде дуже багато чорного піару
Що стосується пропорційної складової виборів - революція фактично зруйнувала схеми, за якими в Раді основними гравцями були фінансово-промислові групи, вони зараз знаходяться в стані перегрупування і прийняття рішень щодо ставок на нових персон в політиці. По мажоритарці - ми побачимо, що старі мажоритарники планують використовувати будь-які щілини, щоб потрапити в Раду. Я думаю, що по мажоритарці буде дуже багато чорного піару, особливо проти бувалих кандидатів. Але, як показало суспільство на прикладі Журавського, шансів у них не багато.
Едуард Андрейченко, директор медійного агентства «Україна-АРТ»
Ми будуємо інститути при неправильній архітектурі
Частота виборних процесів безсумнівно підігріває рекламний ринок, який по суті самі рекламісти і завалили. Ставлячись з особливим цинізмом до споживачів реклами, вони в підсумку як громадяни своєї країни стали заручниками безмірно отупілого в ухваленні рішення плебсу, який чекає від найбільш прогресивної частини українського менеджменту сигналу. Ось вони і будуть за гроші ховати надії своїх нащадків! Важко змусити себе поважати отупілих споживачів інформації, виробників цієї інформації та розповсюджувачів. Оцінити ж вибір цих пацієнтів може тільки среціаліст з клінічної сфері із зовсім іншої галузі людської діяльності.
Дмитро Раїмов, політтехнолог
Де критерій ефективності влади?
Ми почнемо добре жити, коли почнемо ставити питання економічного розвитку країни та ефективності політикуму. Де критерій ефективності політика? Функції - викладені в Конституції і законах. Обов'язки - теж можна знайти. Припустимо - це політичні програми партій, але ж з них виконується тільки мала частка. Питання про критерії ефективності потрібно задавати і тим, хто голосує і тим, хто міркує - політологам і журналістам.
Олександр Солонтай, кандидат в народні депутати
Не можна допустити падіння соціальної енергії
Буде часткове оновлення парламенту. Я поділяю думку, що діючі депутати зробили все для того, щоб переобрати самих себе і представити це суспільству за оновлення. Це була одна з вимог Майдану - зробити вибори. Але, якщо не вийшло за новими правилами, то краще за старими, ніж ніяк.
Анастасія Соснова, політичний журналіст, блогер
Перемир'я - заради нового кредиту
Потрібно вдихнути в країну економічне життя, але хто і за рахунок чого збирається піднімати економіку країни? Для чого підписалися примирливі договори? Заради чергового кредиту, заради траншу МВФ. Українців чекає холодна й голодна зима, в бюджеті діра - якщо ми його не отримаємо - в березні третій Майдан розбере ВР і АП на цеглини, з яких вже не побудувати нову країну.
Гандзюк Катерина, громадський діяч
Держава намагається вгадувати, чого хочуть люди, а має питати
Корінь проблеми лежить в інформаційній політиці, яку має проводити держава. Вийшло викривлення: держава намагається вгадувати, чого хочуть люди, а не проводить свою політику. Ті, хто сьогодні відповідають за інформаційну політику, беруть за зріз громадської думки коментарі на популярних блогах і сторінках у Facebook, але це далеко не вся країна. Це у свою чергу продовжує поглиблення розриву між владою та суспільством.
Віктор Таран, політичний експерт
Головне щоб вибори відбулися - хоча б для видимості перезавантаження
В суспільстві існує міф, що якщо привезти західних фахівців з хорошою освітою і розставити їх на керівні посади в органах влади - це дозволить вирішити всі наші проблеми. Але, як показує практика, зміна у владі лише людей без зміни правил та принципів функціонування державної влади нічого не дає. Існуюча корупційна та прогнивша система державної влади перемелює таких людей, не даючи нічого зробити. Для встановлення нових «правил гри» потрібна політична воля, якої не має у нинішніх політиків. Адже їм простіше продукувати беззмістовні популістичні смисли, на яких прийшовши до влади, продовжувати грабувати державу.
Фото: Денис Філіпов, спеціально для СіД
