Професор, доктор політичних наукЗавідуючий кафедрою політичної аналітики і прогнозування
Національної академії державного управління
при Президентові України
Голова Національного комітету Платформи «Діалог Євразії». С.О.Телешун
Межа між добром і злом, особливо в умовах кардинальних суспільних змін, стає дедалі тоншою і не завжди зрозумілою для більшості населення. Чергові інформаційні цикли розвитку людства створюють нові суспільно-політичні, соціально-економічні та гуманітарні виклики, які вимагають кардинальних змін у соціальній структурі суспільства і адекватного реагування на них з боку національних еліт.
Як відомо формула соціально-економічних змін полягає у чергуванні фаз – фази піднесення і фази криз, при яких відбувається руйнування усталених форм людського співіснування. Соціальні конфлікти стають фундаментом утворення нових форм суспільної поведінки найбільш активних соціальних груп населення. Насамперед мова йде про соціокультурне та інформаційне середовище молоді.
Каталізатором структурних змін у перше десятиліття ХХІ ст. стали кризові явища, що охопили у тій чи іншій мірі більшість країн світу. Їх поява свідчила про крах масової культури «неконтрольованого споживання і швидких грошей». Хибна монетарна політика, нерозумі банківські ризики, безвідповідальність управлінського менеджменту і соціальна стагнація породила таке явище, як віртуальна економіка, яка в свою чергу сформувала покоління нових соціальних акторів, яких можна назвати «безвідповідальними споживачами». За цих умов рецидиви або друга хвиля кризи можуть спровокувати не тільки економічну катастрофу в окремих регіонах світу, а й насамперед кардинально змінити соціальну інфраструктуру і суспільні відносини у найбільш розвинутих країнах світу.
Неефективність існуючих суспільно-політичних, соціально-економічних і міжнародних інституцій, деградація офіційної моралі і традиційних ідеологій, виникнення нових політичних течій і масових субкультур, економічні кризи, обмеженість ресурсів - провокують системні громадянські конфлікти, у вигляді контрольованого хаосу, де традиційно основною рушійною силою є молоде покоління. Масові протести, особливо з боку молоді виникають тоді, коли в них, можуть бути зацікавлені реальні політичні, релігійні, етнічні сили та групи впливу, або ж за умов соціально – духовної нереалізованості активної частини населення (при достатньому освітньому рівні) - у існуючій системі суспільних відносин. Молоде покоління європейців, і не тільки євпропейців, стикається з радикальною зміною гуманітарних пріоритетів. Відбувається процес переформатування «консенсусного поля», яке визначало основні пріоритети і мотивації різних соціальних, етнічних, релігійних груп, щодо бажання жити разом у суспільстві і дотримуватись спільно визнаних правил проживання на конкретній території, поважаючи її закони, звичаї і традиції. За цих обставин, цілком логічно, втрачаються традиційні суспільні зв’язки і комунікації між державними, громадськими, політичними інституціями. Вивільнена ж агресія спрямовується на формування нових субкультур та нелегітимних груп тиску, які намагаються інтегруватися у політико-економічний простір сучасного світу через негативні і позитивні канали комунікацій: транснаціональну корупцію, злочинність, тероризм, наркотрафік, моду, мистецтво, нові технології тощо. Варто ще раз зазначити, що дати однозначну оцінку багатьом новим явища, які можуть стати базовими у новій політичні і гуманітарній культурі – поки достатньо важко.
Проте молоде покоління більш чутливо реагує на зміну суспільних відносин і виникнення нових культурних тенденцій. На відміну від космополітичного полікультуризму, в умовах кризи і домінування нових інформаційних технологій, виникають осередки «нових нігілістів еклектиків», що намагаються знайти своє місце у системі традиційних відносин сталих демократичних суспільств або так званих транзитивних суспільств перехідного типу. Насамперед мова йде про «культурні революції» у Старій Європі, Китаї, США, середнього Сходу тощо. Проте в багатьох випадках методи так званої «соціальної реабілітації» сучасної молодої людини викликають багато запитань.
Сучасний стан речей можна охарактеризувати, як втома суспільства від «традиційної політ коректності», яка не змогла відповісти на глобальні виклики, щодо співіснування різних культур в сучасних умовах. Молоді активні громадяни втратили можливість легально відстоювати свої погляди і вирішувати актуальні проблеми сучасності, в окремих випадках скочуючись на шлях свідомого чи не свідомого екстремізму.
Натомість європейська політична еліта не змогла швидко відреагувати на суспільні загрози і запропонувати нову стратегію «домінуючого соціокультуризму», яка б забезпечила відносно стійкий баланс між інтересами: національних держав, як станового хребта соціального порядку; інтересами громадянина, як платника податків та ключового носія культурних і демократичних традицій громадянського суспільства, а також інтересами представників нових етнічних культур і звичаїв. Насамперед мова йде про те, що зручний стан мультикультуризму в умовах демографічної кризи і економічних негараздів провокує до виникнення стихійної хвилі анти міграційних процесів та міжетнічних конфліктів, що в цілому дискредитує демократичні інститути і цінності. Ми можемо говорити про те, що у середовищі молодого покоління формується думка про «чужа Європу», як для більшості корінного населення так і новоприбулих, але їх трактування цієї тези є протилежним один до одного.
Крім того, світ поступово опиняється в «посткомп’ютерній ері», коли наша персональна інформація стає все більш публічною і контрольованою, а громадяни можуть стати об’єктом масових маніпуляцій через систему «контекстного інтелекту» з боку третьої сторони. Все це разом формує пул системних загроз, особливо для молодого покоління, яке буде формувати наступну політику співіснування. Адекватна ж інтелектуальна реакція з боку національних еліт на виклики сьогодення, зможе запобігти соціальним катаклізмам і не втратити молоде покоління, як для власних держав так і для Європи і всього світу. Мова насамперед йде про загрози: соціально-економічного характеру для молоді.
- Дорогі кредити для навчання і житла;
- Нестійкі ціни на продукти харчування;
- Нестабільність світових валют;
- Недостатній рівень професійної і освітньої підготовки;
- Не конкурентність на ринку праці;
- Недостатній доступ до правових і владних механізмів впливу на прийняття суспільно значущих рішень;
- Залучення до актів міжнародного тероризму, транснаціональної злочинності і корупції;
- Пандемії, інфекційні захворювання;
- Наркоманія та різні види технологічних залежностей;
- Втрата сімейних цінностей та гуманітарний нігілізм .
Все це та багато іншого вимагає від суспільства ясного бачення проблем і відкритої розмови про них насамперед сере тих від кого залежить наше майбутнє. Моральний виклик перед різними поколіннями, етнічними групами, конфесіями, політиками, бізнесом полягає у тому щоби бути соціально відповідальними за власні вчинки і узгоджувати власні інтереси з суспільною правдою, яка не повинна стати заручницею політичної чи економічної доцільності. Тільки тоді наш соціальний, історичний і приватний досвід може бути корисний у формуванні нових культурних засад і традицій, а національні і державні амбіції будуть свідчити про освітній, моральний рівень і авторитет наших народів.
