Саух Ю.,
кандидат філософських наук,
доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування
Національної академії державного управління
при Президентові України
2012 рік пройшов
під знаком змін та пролонгації політичних процесів у різних частинах світу.
Особливо важливими за рівнем впливу на глобальні процеси є президентська
кампанія у Російській Федерації, у Франції, парламентські вибори в Україні і,
звичайно, президентська кампанія у Сполучених Штатах Америки. Зміни на
політичних “олімпах” вищезазначених країн, що відбулись і, ймовірно,
відбудуться в США, у певній мірі можуть змінити у середньостроковій перспективі
перебіг подій як на глобальному рівні, так і в Україні.
Наслідками
президентської кампанії у Російській Федерації стало продовження лінії
політичного і державного дуумвірату – зв’язки В.В. Путін і Д.А. Медведєв.
Інстутиційно-формальна рокіровка Президент (Д.А. Медведєв) – голова уряду (В.В.
Путін) – голова уряду (Д.А. Медвєдев) – Президент (В.В. Путін) ознаменувала
продовження політичного і економічного курсу, розпочатого у 2000-х роках в
Російській Федерації. Очевидно, вище керівництво країни буде продовжувати
укріплювати вертикаль влади в за допомогою ручного режиму управління та
зміцнювати власні позиції на міжнародній арені, зокрема на пострадянському
просторі, активно просуваючи альтернативні проекти розвитку світової спільноти
(Митний Союз, Євразійський Союз). Вуглеводневий чинник впливу дасть можливість
стримувати негативні соціально-економічні та політичні явища в межах Російської
Федерації, а також утримувати міцні позиції за її межами у глобальному просторі
(газовий “тиск” на країни ЄС, економічна співпраця з країнами
азійсько-тихоокеанського регіону та країнами БРІК, продовження розгортання
геостратегічних форпостів на Близькому Сході, країнах арабо-ісламського світу
та у Середній Азії). Значних змін на стратегічних напрямах зовнішньополітичного
та зовнішньоекономічного порядку не слід очікувати. Тому у питанні взаємовідносин
України і Росії найближчим часом ми будемо спостерігати з боку останньої
посилення прагматичної складової у вирішенні основних напрямів співпраці
(“газові перемовини”, торговельні відносини, питання Чорноморського флоту
тощо).
Прогнози з приводу
результатів президентської кампанії у Франції були не до кінця очевидними.
Франсуа Оллан, кандидат від Соціалістичної партії, переміг чинного президента
Франції Ніколя Саркозі з невеликою різницею у 3,5 відсотки голосів виборців.
Постать Ф. Оллана є свого роду антиподом по відношенню до Н. Саркозі, як у
особистісному, так і в ідейно-світоглядному плані. Ф. Оллан запропонував
французькому виборцю діаметрально протилежну стратегему подальшого майбутнього
Французької Республіки. Основну увагу він сконцентрував на проблемах
соціального та економічного “оздоровлення” Франції. При цьому питання
міжнародної політики в межах Європейського Союзу і поза ним були двоякими. Це
стало причиною неоднозначних реакцій з боку лідерів країн ЄС, особливо канцлера
Німеччини А. Меркель. У світлі того, що Німеччина останнім часом намагається
грати “першу скрипку” у вирішенні кризових питань у Єврозоні, вона, вочевидь,
вбачає в ініціативах новообраного французького президента загрозу для
подальшого існування Європейської спільноти. Результатом приходу до влади
соціалістів у Франції є цілком можливе загострення політичних дискусій та
поглиблення економічної ситуації у європейському співтоваристві. Як результат –
подальша стагнація ЄС. Для України це може означати одне. Наші євроінтеграційні
поривання на тлі не до кінця зрозумілого формату співпраці з ЄС (“парафування
договору про асоціацію”) можуть стати ще більш примарними і неможливими. Такі
тенденції, скоріш за все, змусять керівництво України продовжити всебічне
“зближення” з північно-східним сусідом.
Звичайно,
апогеєм ймовірних трансформацій у структурі сучасного світу за рівнем впливу на
глобальні процеси стануть результати виборів у США. На даний час, по завершенню
останніх третіх загальнодержавних телевізійних дебатів, діючий президент
Сполучених Штатів Америки Барак Обама отримав незначну перевагу у симпатіях
американських виборців над своїм опонентом, кандидатом від Республіканської
партії Мітом Ромні (за оцінками аналітиків, перші теледебати виграв М. Ромні, а
другий і третій етап – Б.Обама). Хоча до початку третіх дебатів відсоткове
співвідношення уподобань обох кандидатів дійшло однакових цифрових позначень,
по 47 відсотків у кожного, експерти кажуть про незначну перевагу Барака Обами.
На даний момент результати цієї кампанії важко спрогнозувати. Беручи до уваги
особливості виборчої системи в США, а також зважаючи на результати попередніх
трьох президентських кампаній (Дж. Буш – А. Гор, Дж. Буш – Дж. Кері, Б. Обама –
Дж. Маккейн ) фінал виборів може стати неочікуваним.
У випадку
перемоги Барка Обами, з його відносно “неагресивним” типом поведінки та
частково “левацькими” політичними поглядами, особливо масштабних кореляцій на
макро- та мікро- рівнях політичної, соціальної, економічної чи військової сфер
можна не очікувати. Тому місце України у системі інтересів США особливо не
зміниться. А “мандат” на регулювання та контроль процесів на пострадянського
простору буде пролонговано Росії.
За умов перемоги
Міта Ромні, аналізуючи його програмні засади, офіційні виступи, можна передбачити
фундаментальні зміни як всередині США, так і за їх межами. Будучи консерватором
та ортодоксом від політики, М. Ромні активно наголошує на відновленні активних
дій на зовнішньополітичному рівні. Тому у випадку обрання президентом США
представника Республіканської партії можна очікувати посилення тиску на країни
”третього світу”, країни Близького Сходу, Іран, Китайську Народну Республіку,
Російську Федерацію, Корейську Народно-Демократичну Республіку і так далі. Не
омине своєю увагою адміністрація нового президента і Україну. Процес
“нав’язування та посилення демократичних процесів” може отримати новий якісний
виток, що може призвести до подальшої дестабілізації і затягування політичної,
соціальної та економічної кризи в країні.
На даний час
Україна перебуває у вирі власних політичних очікувань та перепитій. Результати
виборів Верховної Ради України (і майбутні президентські перегони 2015 року)
визначать основні орієнтації поступу української держави і суспільства. Хоча не
варто скидати з рахунків важливість та вагу тих глобальних змін, які ми
спостерігали протягом цього року та тих змін, які ще чекають на нас. Зважимо і
на той факт, що боротьба за євразійський “хартленд” не припиниться.
Немає коментарів:
Дописати коментар