Килимник Євген
Слухач 2 курсу НАДУ при Президентові України
Проблема соціальної безпеки населення, незважаючи на численні заходи держави щодо її вирішення, залишається однією з найгостріших проблем соціально-економічної сфери держави, а враховуючи сучасні тенденції, можна спостерігати, що ці проблеми поширюються і на суспільно-політичну сферу. Основною причиною цього є те, що в Україні не створено відповідних умов, за яких кожен громадянин реалізовував би конституційне право на гідний соціальний захист.
Феномен старіння населення, прийняття рішень щодо підвищення та індексації пенсій без визначення джерел фінансування останніми роками призвели до повного розбалансування солідарної пенсійної системи та великого дефіциту Пенсійного фонду України, який покривається за рахунок трансфертів з державного бюджету. Така пенсійна система є надто обтяжливою для національної економіки. Стає зрозуміло, що державного пенсійного страхування недостатньо для забезпечення гідного життя населення похилого віку і в умовах складної економічної, демографічної, соціально-політичної ситуації, що склалась в Україні, суттєве підвищення пенсій можливе лише за структурного реформування пенсійної системи. Ці обставини актуалізують дослідження з моделювання наслідків реформування пенсійної системи.
Особливістю концептуальної побудови нової пенсійної системи є поєднання принципів солідарної та індивідуальної участі держави та громадянина у формуванні пенсійних активів через трирівневий механізм пенсійного страхування. Передбачається, що солідарний і накопичувальний рівні загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення (НПФ) через властиві їм функції виступатимуть потужним засобом впливу на окремі складові суспільного життя. Однак, після такого впливу зміни можуть бути не тільки позитивними.
Положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зачіпає всі три рівні пенсійного забезпечення. Хоча мотивація до реформування є позитивною, положення Закону носять суто фіскальний характер, про що свідчать численні аналітичні роботи експертів. Незважаючи на це, за висновками Інформаційно-аналітичної служби компанії «ВСЕ» заходи, які передбачаються ухваленим Законом, надійно гарантують позитивний баланс пенсійної системи на весь період прогнозування до 2051 року.
Проблема успішної реалізації пенсійної реформи лежить у слабкій комунікативній складовій між Урядом та представниками громадянського суспільства. Попри те, що в кожній країні пенсійна реформа є непопулярним заходом, в Україні вона отримала підтримку від Об’єднання роботодавців, аналітичних центрів та експертної спільноти, міжнародних організацій та проектів (зокрема МВФ як впливового стейкхолдера процесу).
Об’єднання пенсіонерів, основним з яких є Всеукраїнська асоціація пенсіонерів, представляють інтереси пенсіонерів, кількість яких нині наближається до 14 млн осіб. Об’єднання пенсіонерів загалом не підтримують пенсійну реформу, оскільки не бачать прямого зв’язку між нею та підвищенням рівня пенсійного забезпечення. В Україні об’єднання пенсіонерів не становлять вагомої суспільної сили. Вони не мають спроможності ані запропонувати власне бачення пенсійної реформи, ані змістовно зреагувати на наміри уряду. У результаті об’єднання пенсіонерів фактично лишаються осторонь суспільної дискусії щодо пенсійної реформи. Наразі єдиним методом їх впливу на уряд є проведення демонстрацій і мітингів, а єдиним механізмом комунікації з представниками уряду – участь у громадських обговореннях.
Серед найсерйозніших негативних наслідки пенсійної реформи – збільшення безробіття серед жінок. Підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років поставило проблему їх повноцінної зайнятості. Вже сьогодні необхідна кількість робочих місць для жінок у країні відсутня. Згідно даних Держкомстату сьогодні на одну вакантну посаду претендує щонайменше 4 особи. Однак, звертаючи увагу на те, що середня пенсія жінок складає близько 800 грн. і менша майже на 1300 грн. середню пенсію чоловіків, такі заходи, як підвищення пенсійного віку та страхового стажу є виправданими не лише з точки зору економії бюджету ПФУ, а й для підвищення добробуту жінок в України. До того ж розроблений механізм стимулювання більш пізнього виходу на пенсію.
Деякі положення реформи можна назвати недосконалими, зокрема положення, що забезпечує право перевести свої заощадження в накопичувальному фонді в один з недержавних пенсійних фондів вже через два роки участі. Особливо враховуючи сучасні тенденції та стан НПФ: надзвичайна мала складова активів НПФ у структурі ВВП країни, недовіра до фінансової системи в цілому, високий рівень патерналізму в суспільстві (у відповідях на запитання «Хто має подбати про гідне забезпечення Вашої старості?» переважна більшість респондентів головну роль віддають державі, а саме: «держава» – 41%, «і держава, і я сам» – 49%, «я сам» – 6% та «важко відповісти» – 4%).
Система соціального захисту є важливим чинником соціально-економічного розвитку держави. Недосконале управління системою пенсійного забезпечення призводить до кризи в системі соціального захисту населення, що може відобразитись у кризових явищах фінансової системи країни, призводити до соціальної напруги в суспільстві та є предметом політичних спекуляцій.
Реформована пенсійна система на сьогодні не здатна забезпечити гідну старість існуючим пенсіонерам. Проте вона закладає основу добробуту майбутніх поколінь, адже кожен громадянин віком до 35 років автоматично стає учасником другого рівня пенсійної системи і, відраховуючи певний відсоток у накопичувальний фонд, працюватиме на власну старість.
Інша ситуація з третім рівнем: можна стверджувати, що добровільність пенсійних накопичень за умов самомотивації є прерогативою багатих суспільств, до числа яких Україна об’єктивно не належить. Саме тому сьогодні перспектива швидкого розвитку НПФ як потужної складової економіки є примарною.
Пенсійна реформа – складне завдання навіть для заможних і розвинених країн. Проти підвищення пенсійного віку та інших обмежень пенсійного забезпечення активно протестували громадяни більшості держав ЄС. З одного боку, в суспільстві залишилась надзвичайна незадоволеність роботою наявної системи, адже більшість пенсіонерів отримують мізерні пенсії. З іншого – заплановано створення додаткового джерела забезпечення пенсії за рахунок надходжень з накопичувального фонду. Профільним міністерством визначено перелік заходів, що прямо чи опосередковано впливатимуть на успішність реалізації реформи, зокрема потужна політика в сфері детінізації зарплат разом із запровадженням матеріальних стимулів довше не виходити на пенсію може нівелювати негативні суспільні наслідки підвищення пенсійного віку.
