Шульга І.,
аспірант кафедри політичної аналітики і прогнозування
Національної академії державного управління
при Президентові України
У 2011 році ріст ВВП України склав 5,3%. Зокрема, за даними державної служби статистики України за підсумками трьох кварталів 2011 року зростання промислового виробництва в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року склало 8,6%. Проте у 2012 році прогнозується зниження росту ВВП України до 4%. Зростання ВВП у 2011 році має низку особливостей.
По-перше, воно зумовлене не покращенням економічних умов і структури економіки, а сприятливою зовнішньою економічною кон’юнктурою, зумовленою посткризовим зростанням світової економіки, а отже – зростанням зовнішнього попиту і сприятливої цінової динаміки на головні українські експортні товари (продукцію металургійної промисловості);
По-друге, зростання є нерівномірним за секторами економіки – позитивна динаміка є лише в тих секторах, на продукцію яких підвищився зовнішній попит (у будівництві та в аграрному секторі продовжується зниження виробничих показників)
По-третє, немає достатніх підстав стверджувати, що галузі-лідери зростання промисловості вийшли на стійку тенденцію відновлення (35% зростання в машинобудівній галузі забезпечене лише завдяки короткостроковим контрактам з країнами СНД (80% усіх замовлень); зростання в хімічній (22%) і металургійній (12%) галузях пов’язане переважно із згаданим вище зростанням зовнішнього попиту і світових цін на їх продукцію внаслідок низької пропозиції на міжнародних ринках).
Необхідно зазначити, що під впливом зростання цін на імпортований газ варто очікувати сповільнення динаміки економічного розвитку країни в 2012 році. Ціни на газ взимку 2011-2012 року можуть перевищити $ 400 за тисячу кубометрів. Зростання ціни на імпортований газ у 2012 році зумовить підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, електроенергію та газ.
В листопаді 2011 року офіційний індекс інфляції у відсотках до жовтня склав 100,1%. Більшість фахівців переконані, що реальний рівень інфляції є вищим, особливо в секторі, яким обмежується купівельна спроможність переважної більшості українських домогосподарств, а саме: найпростіших продуктів харчування, товарів першої необхідності та так званих монопольних платежів – житлово-комунальних, транспортних та оплати енергоносіїв. Саме цей сектор найбільшою мірою потерпає від зростання цін, у тому числі регульованих державою та органами місцевого самоврядування.
Фахівці прогнозують наступну динаміку інфляції на 2011-2013 роки
Прогноз за підсумками 2011 року Прогноз на 2012 рік Прогноз на 2013 рік
Інфляція 8,5% 7,6% 7,4%
Науковці також зазначають про погіршення показника очікуваного дефіциту рахунку поточних операцій в 2011 році з 3,1% ВВП до 4%. Дефіцит поточного рахунку в 2012 році очікується на рівні 5% ВВП. У 2013 році очікується дефіцит поточного рахунку на рівні 5,1% ВВП.
Процедура розрахунку рівня інфляції залишається незрозумілою для суспільства. За даними соціологічних опитувань, 55% громадян України впевнені, що цей процес відбувається в закритому та непрозорому режимі. Відповідно, це спричиняє недовіру суспільства не тільки до офіційних даних про рівень інфляції, а також до інших заходів урядової економічної політики. Найбільш негативно інфляція відбивається на тих верствах населення, доходи яких незначним чином перевищують прожитковий мінімум (до цих верств в Україні належать 57,4% українських сімей).
Витрати середньостатистичної української сім’ї на харчування становлять 55%, загальні споживчі сягають 90% сукупних витрат. Інфляція в зазначеному секторі принаймні вдвічі перевищує офіційний показник, розрахований на основі значно ширшого, ніж мінімальний, кошику товарів і послуг.
Зростання цін на основні продукти харчування у 2011 році значно перевищили офіційну статистику. Молоко подорожчало на 33%, борошно – на 70%, капуста – на 133%, картопля – на 100%, олія – на 40%, а ціни на гречку зросли втричі. Скорочується виробництво продуктів харчування. За минулий рік на 100 тис. тонн вироблено менше хліба, на 219 тис. тонн менше вирощено овочів, і майже на тисячу тонн впало виробництво картоплі. При цьому збільшився імпорт продуктів харчування з Китаю і країн Азії.
Загалом в Україні прожитковий мінімум відстає від споживчого кошика на 30%. Споживчий кошик українців, що не змінювався з 2000 року, має бути терміново переглянутий. Це потягне за собою перегляд мінімальної заробітної плати, мінімальних пенсій, соціальних та інших виплат. На даний момент можна вважати, що прожитковий мінімум занижений у відповідності до офіційно встановленого розміру та кошту споживчої корзини.
З 1 грудня 2011 року прожитковий мінімум зріс на 19 грн., до 953 грн. Мінімальна пенсія — на 16 грн., до 800. Очевидним є той факт, що цих коштів недостатньо для того, щоб прожили. Українці витрачають на продукти харчування майже 60 % заробітної плати. Занадто мало коштів передбачено на одяг, взуття, ліки. Повноцінно харчуватися за ці кошти неможливо. Багатьом доводиться відмовлятися від м’яса, фруктів та молока. Чергове підвищення пенсії та прожиткового мінімуму не закриває прогалину між ціною споживчого кошика та соціальними виплатами. За підвищення до мінімальної пенсії людина може купити ще кілограм рису. Норми харчування українців потребують термінового перегляду. На сьогодні в Україні прожитковий мінімум має бути не нижчим за 1500 грн.
В бюджеті 2012 року урядом має бути покладено в основу зовсім інші параметри, що відповідають споживчому кошику. Необхідний диференційований підхід до різних категорій громадян, з окремим виділенням споживчого кошика для пенсіонерів і малозабезпечених. Крім цього, у кошику повинні враховуватися освітні потреби у новому інформаційному суспільстві, наприклад, витрати на Інтернет та придбання підручників.
Існують значні загрози у формуванні заробітної плати, а саме:
• зниження до 47% частки заробітної плати у структурі ВВП за доходами;
• збереження значної диференціації в оплаті праці (найнижчі зарплати залишаються в сільському господарстві, охороні здоров'я та сфері надання соціальної допомоги – 62% і 73% середньоукраїнського рівня);
• зниження співвідношення мінімальної і середньої заробітної плати до 35% (922 грн. проти 2 629 грн.);
• збереження значної заборгованості з виплат заробітної плати;
• неналежним чином впроваджувалась Єдина тарифна сітка.
Заявлені на 2011 р. нормативи мінімальної заробітної плати, та відсутність перспективних програм реформи оплати праці в Україні свідчать про те, що влада буде продовжувати політику дешевої робочої сили - з усіма наслідками, що з неї випливають.
У кінцевому підсумку, занижена ціна праці стає однією з найголовніших причин низького рівня конкурентоспроможності національної економіки та соціально-економічного розвитку країни.
Ризики в реформуванні податкової системи.
• відсутність партнерських відносин і конструктивного діалогу між владою та середнім і малим бізнесом;
• потужність впливу на урядові рішення груп, які лобіюють інтереси великого бізнесу, власники якого є лояльними до влади або представлені у владі;
• незавершеність документа, навіть у його остаточній редакції, підтвердженням чого є, зокрема доручення Уряду разом з бізнесом протягом двох місяців розробити новий законопроект про єдиний податок з урахуванням ліквідації всіх "податкових дір".
В цілому Податковий кодекс не вирішує цілий ряд проблем податкової системи та податкового адміністрування. Він, зокрема:
• не усуває корупційних складових, пов'язаних з ПДВ (незважаючи на те, що механізм “автоматичного відшкодування ПДВ” передбачений, критерії відбору підприємств під “автоматичне відшкодування” надто складні для контролю, тому не зможуть застосовуватися неупереджено (це посилює корупційну складову);
• суперечить світовій практиці (зниження деяких ставок оподаткування не супроводжується одночасним скороченням податкових пільг (з метою досягнення збалансованості або запобігання різкому скороченню надходжень до бюджетів) пропонує суттєве розширення чи відновлення переліку пільг, звільнень і преференцій, що стосуються великого бізнесу та посилює податковий тиск на малий і середній бізнес),
• залишає неопрацьованим механізм запровадження пільг, пов'язаних зі сплатою податку на прибуток (у Кодексі передбачається широкий перелік видів виробництва, які притаманні великому бізнесу, і звільняються від податку на прибуток на 5-10 років – незрозумілим є належність до таких пільг готельного господарства в часовому проміжку, що виходить за межі Євро-2012, суднобудування, тощо)
• не передбачає стимулів для підвищення оплати праці.
В цілому зниження зростання ВВП та зростання цін на імпортований газ зумовить сповільнення економічного розвитку країни та підвищення рівня інфляції. Ризиком для населення є підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, електроенергію та газ.
Зростання цін на продукти харчування, відсутність дієвих заходів влади щодо перегляду споживчого кошика та занадто низький рівень мінімальної заробітної плати, мінімальних пенсій, соціальних та інших виплат будуть і надалі викликати незадоволення громадян.
Відсутність перспективних програм реформи оплати праці в Україні є свідченням того, що влада продовжує політику дешевої робочої сили. У кінцевому підсумку, занижена ціна праці стане основною причиною низького рівня конкурентоспроможності національної економіки та соціально-економічного розвитку країни.
Ризикує зайти в глухий кут і подальше проведення пенсійної реформи оскільки дії уряду зводяться лише до підвищення пенсійного віку та збільшення страхового стажу.
Ці фактори спричинятимуть загальну незадоволеність громадян діями влади та, як наслідок, можуть викликати масові акти протесту.
